У «Дні» №№ 14 і 17 опубліковано статтю професора Володимира Дергачова «Вечори на хуторі поблизу Європи». Її автор вважає, що Україна — хутір, і зі скептицизмом пише, що цей хутір вважає себе «пупом» Землі. Але це лише фантазія автора, оскільки переважна кількість українців так не вважає. В. Дергачов пропонує для розвінчання ним же вигаданої тези запросити «великого російського письменника українського походження» і осмислити те, що відбувається в Україні.
Я особисто вважаю, що М.В.Гоголь — письменник український не менше, ніж російський. Досить пригадати, що він мав намір написати історію України, але імперія не пустила його до Києва працювати. Твердження автора, що українці відреклися від Гоголя, — абсурд. Його люблять і читають.
Автор, цитуючи М.В. Гоголя, пропонує українцям поглянути на самих себе. Але скільки критикують українців їхні ж ЗМІ, ЗМІ нашого сусіда не скупляться на критику та й західні ЗМІ не відстають: то українські літаки перевозять наркотики, то Україна торгує ракетами і т.п.
Професор В. Дергачов використовує старий спосіб: недоліки, властиві всьому людству — корупція, хабарі, «тіньова» економіка, ухилення від податків й інше, — приписувати тільки українському народу. І в цьому, як вважає шановний професор, винні в останні 10 років тільки «щирі» українці, а, мовляв, інші народи і «нещирі» українці до цього не причетні. Автор звинувачує тих, хто ради «чистої» національної культури зводить «залізну завісу», але фактів ніяких не наводить, бо їх немає.
В. Дергачов пише, що влада України за основу взяла «тільки галицьку традицію як загальнонаціональну». В чому це виражено, автор не уточнює. Чи в тому, що в Криму відкрили Російський університет, а українського там немає, і з 600 шкіл тільки чотири — українські. Чи в тому, що в Україні на одну україномовну книгу припадає 56 російськомовних. Чи автор хотів сказати, що взяли «російську традицію» як загальнонаціональну для України.
Володимир Дергачов критикує українську «національну ідею», яку ще ніхто не сформулював як загальноприйняту та єдину. Тому не зрозуміло, що саме йому не подобається?
Голослівне й твердження В. Дергачова, що український народ відкидає російську культуру, як і культури інших народів. Інша річ, що український народ хоче, щоб розвивалася і українська культура, особливо після 350-літнього її упослідження. А саме цього бажання в автора і не відчувається.
В. Дергачов протиставляє Західну Україну Східній. Але там і там росіяни та українці разом працюють, разом переживають труднощі, розуміють один одного, але не розуміють, навіщо їх підбурюють начебто освічені люди. Навіть те, що українська ракета збила російський літак, В. Дергачов пов’язує з незалежністю України. Але тоді, за своєю ж логікою, він повинен загибель підводного човна «Курськ» і літака «Конкорд» пов’язати з незалежністю Росії та Франції.
Загальні твердження автора, що Україна — не держава, а «частина пострадянського простору», що в країні переважає «тіньова» економіка, виборці віддають перевагу «злодіям в законі» і т.д., позбавлені обгрунтувань і конкретики: хто такі й де «злодії в законі», і чим Україна відрізняється від інших держав СНД?
І тут нарешті випливає суть статті: бидло в образі «шарикових» сьогодні виступає від імені «справжніх» українців. Назвати більшість народу, серед якого ти живеш, «бидлом» — м’яко кажучи, не зовсім вдало. Адже більшість українців вважають себе українцями, і не підробними, а справжніми. Чого хотів добитися цією статтею автор, крім того, щоб роз’єднати напередодні виборів народи України, мені не зрозуміло. Однак я ціную автора за щирість, оскільки більшість його однодумців (їх мало, але вони є в усіх країнах) приховують такі ж думки.
У Біблії сказано: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовнішність, чаші і блюда, тоді як вони повні розкрадання і неправди» (Від Матфія 23.25). Але правда, справедливість проторують собі дорогу в Україні.
