Напередодні дев'ятого дня народження ми запропонували читачам відповісти на запитання анкети, приуроченої до нашого з вами спільного свята. Першими, як і личить давнім друзям, відгукнулися наші «ветерани» — читачі зі стажем, відповіді від яких надходили всіма каналами зв'язку: звичайною та електронною поштою, факсом. Щиро дякуємо всім читачам, які надіслали нам свої привітання, і пропонуємо до вашої уваги найцікавіші відповіді на запитання нашої анкети.
1. Коли і за яких обставин ви познайомилися з «Днем»?
2. Чим вас приваблює і що для вас означає «День»?
3. У серії «Бібліотека «Дня» вже побачили світ п'ять книжок. Якій темі, на ваш погляд, має бути присвячена наступна книжка цієї серії?
4. Що б ви хотіли побажати «Дню» в його день народження?
«День» — це частка мого життя»
1. З «Днем» я познайомилась завдяки телевізійній рекламі. В цьому було щось дивовижне. Ігноруючи «ненав'язливий» жанр, завжди швидко перемикала канали в пошуках вільного телепростору. А того дня рука чомусь не піднялась, реклама вивільнилась, заволоділа моєю увагою, і я дізналась про те, що в Україні незабаром з'явиться нова газета. У той час (1996 рік. — Г.А.) з'являлось багато видань. Але інтуїція підказала мені, що «День» буде надзвичайною газетою. Зараз я розумію, що це була любов навіть не з першого погляду, а з очікування того, чим має бути газета в моєму житті, в житті суспільства і країни. Коли познайомилась із «Днем» реальним, він не тільки виправдав, а і перевершив всі мої сподівання.
2. «День» приваблює своєю неповторністю, інтелектуальністю, об'єктивністю, різноманітністю думок і своєю принциповою громадянською позицією. «День» радує тим, що він є і тим, що він об'єднує різних за своїми поглядами людей спільним почуттям патріотизму, об'єднує українське суспільство навколо національної ідеї. Притягальна сила «Дня» — у високих журналістських стандартах. Це ніби вершина для альпініста. Висота «Дня» — у магії художнього слова, у гостроті аналітичної думки і у людяності публіцистики. Для мене «День» — це друг, який мене розуміє, друг, яким я пишаюсь. «День» для мене — це і газета, і цілий світ. «День» завжди зі мною, це частка мого життя.
3. Наступну книгу серії «Бібліотека «Дня», на мій погляд, можна присвятити темі подорожей історико-культурними місцями України. В основі цієї ілюстрованої фотографіями книги мають бути сторінки «Малі — Великі села (міста) України» з продовженням і розширенням географії знакових місць.
4. Бажаю «Дню» нових творчих звершень, вірних друзів і щастя на шляху до «країни мрій» — України і, як завжди, тримати свій стиль! Щиро бажаю редакції «Дня», всім співробітникам і читачам здоров'я, наснаги, мира і тепла.
Постійне прагнення висоти
1. По-справжньому цікаве видання, як і все добре, легко знаходить шлях до душі. Із «Днем» я познайомився 9 років тому, коли вийшов перший номер газети. З часу своєї появи на ринку преси газета постійно прагне висоти. Мені це до вподоби. Якщо своїми публікаціями «День» приносить задоволення, чому б його не читати?
2. З-поміж багатьох достоїнств газети хотів би виділити «Соціологічну службу «Дня». Споживання інформації, що регулярно подається під такою рубрикою, стало моїм щоденним «насущним хлібом». Це ж унікальна скарбниця людської думки, якій в українській пресі немає аналогу. Відчувати суспільні настрої — так важливо для газетярів! Мене, правду кажучи, дивує, що ваш досвід у цій справі ніхто більше не наслідує. Шкода!
«День» для мене — газета, яка покликана захищати людяність. Бути людиною складно, бо «не тіло, а душа є людиною». Ці слова не мої, а Григорія Сковороди, але я цілком із ним згодний. Давайте активно сприяти пробудженню кращого, що є в людині.
3. Продовжуйте на своїх сторінках цікаві розповіді, пов'язані з історією та життям малих населених пунктів України. З них варто було б укласти наступну книжку у серії «Бібліотека «Дня». Цим редакція зробить вагомий внесок у розвиток і відродження краєзнавчого руху. Краєзнавство — це завжди ще й краєлюбство. Без любові до малої батьківщини неможливе шанування і великої Батьківщини. Переконаний — ця книга не лише стане окрасою вашої бібліотеки, а й користуватиметься значним попитом на книжковому ринку. Адже рідна земля ніколи не набридає. Або ж згадаймо ще українське прислів'я: «Та земля мила, де мати родила».
4. Газета, у якої багато прихильників, — важка ноша. Хочу, щоб «День» і надалі інформував нас чесно, об'єктивно, правдиво. Хто прагне до цього, тому довіряють! Не лякайтеся досконалості. Вам її не досягти. Тим паче, що в досконалості, як застерігав свого часу Сальвадор Далі, немає нічого гарного. Розбурхуйте цікавість читача і повністю її ніколи не вдовольняйте — успіх вам буде забезпечений.
З дев'ятою річницею тебе, «День»! І хай іменинникам таланить на ниві журналістики та нелегких земних дорогах!
кандидат філософських наук, Київ
«Ви виховуєте вдумливого читача»
1. З «Днем» я познайомився одразу після народження газети. Наприкінці вересня 1996 року випадково побачив у газетному кіоску нове видання. Передусім кинувся в око стильний та гарний дизайн. Купивши газету, з приємним подивом відзначив, що таким же — стильним і гарним — є й наповнення. Привабила солідність та компетентність газети, а ще — відчув справжню повагу новонародженого «Дня» до своїх читачів. Тож купив згодом ще один номер, потім ще і ще... І тепер, через дев'ять років, можу впевнено сказати — кожен із понад 2150 номерів газети став для мене справжнім відкриттям.
2. «День» вже давно є для мене газетою №1. Щоранку купуючи в кіоску Мою Газету, я не втомлююся вражатися. Вражає передусім професіоналізм людей, котрі роблять «День». Фахові та глибокі політичні матеріали, економічна аналітика (мабуть, найкраща серед українських ЗМІ — окреме спасибі Віталію Княжанському!), широкий спектр соціальної тематики, неповторні «вічні істини» Клари Гудзик, улюблена шпальта «Україна Іncognita» — і ще багато-багато тем та поглядів, яких об'єднує одне слово — Професіоналізм. Особливої привабливості надають «Дню» його невтомні зусилля з виховання вдумливих читачів. Ці зусилля не стали Сизіфовою працею — за дев'ять років в Україні виникло справжнє маленьке громадянське суспільство — Клуб читачів «Дня». Це люди, які мають свою думку і — найголовніше — мають змогу бути почутими. Один із цих людей — ваш покірний слуга. Пишаюся понад п'ятдесятьма своїми матеріалами, опублікованими у «Дні», перемогами у читацьких конкурсах, а особливо — званням «Найкращого читача 2004 року».
3. Три перші книжки «Дня» — «Україна Іncognita», «Дві Русі», «Війни та мир» — є окрасою моєї домашньої бібліотеки. Очікування на нову щорічну книжку вже стало приємним інтелектуальним «рефлексом». Дві нові книжки «Дня» я ще не бачив, але твердо знаю, що незабаром триматиму їх у руках. Щодо наступного видання у серії «Бібліотека газети «День», то ним могла б стати збірка матеріалів під умовною назвою «Великі українці». Останнім часом пожвавилися спроби різних політичних та громадських сил скласти свої списки «Ста найбільших українців». Іноді ці списки виглядають щонайменше дивно (політична кон'юнктура часто стає вищою за історичну об'єктивність). На цьому тлі прекрасні історичні дослідження про видатних (і незаслужено забутих!) постатей української історії, опубліковані у «Дні» протягом останніх років, заслуговують, на мій погляд, на окреме видання. Країна повинна знати своїх справжніх героїв — особливо у період розчарування «героями» минулорічної виборчої кампанії. Адже саме співставлення вчинків Великих Українців із діями представників сучасної еліти може допомогти суспільству уникнути багатьох помилок на шляху до справжньої Незалежності.
4. У день народження бажаю газеті та її журналістам тримати високу планку якості та професіоналізму. Бажаю, аби «День» уник небезпеки бути «використаним» політиками напередодні виборів. Нехай той маленький острівець громадянського суспільства, який утворився в Україні завдяки «Дню», щороку збільшується!
«Легкого вам пера та світлих думок!»
1. Коли наприкiнцi 1998 року я вперше взяв до рук «День» менi довелося вiдмовитися вiд звички не читати газети, якi до цього вважав оспiвувачами буденностi. Ви запропонували настiльки високий рiвень дiалогу, що менi знадобилося чимало часу аби наблизитись до нього. Тодi, напередоднi президентських виборiв 1999 року, «День» приємно здивував своїм молодечим запалом, можливо, не надто «полiткоректним», але доречним, а це —найголовнiше.
2. Ви поважаєте читачiв, адже не допускаєте на сторiнки видання «iнформацiйне смiття» та неаргументованi припущення, і ми, читачі, вiдповiдаємо взаємнiстю.
4. Легкого вам пера та свiтлих думок!
