18 вересня 2016 року в Росії відбулися вибори в Держдуму, де вчергове з величезним відривом перемогла путінська партія «Єдина Росія», інші політичні сили, які пройшли в Думу, теж лояльні президентові. Що це означатиме для російського суспільства і міжнародної спільноти, та яким шляхом йтиме далі Росія?
На нашу думку, в Росії дедалі зміцнюється самодержавство. Як форма правління воно історично існувало багато століть. Похитнувшись після відлиги Хрущова та перебудови Горбачова, перших пострадянських років за Єльцина, воно відновилося за Путіна. Але крім того, в путінському авторитарному режимі з’явилися ознаки, які цілком збігаються з фашизмом.
Спочатку маємо сказати, що фашистським називають політичний режим, у якому присутні культ особистості, плюс мілітаризм, плюс тоталітаризм, плюс імперіалізм, ідея постійної війни та панування. Серед основних ознак фашизму виділяють: утвердження насилля і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства, віра у месіанську історичну роль свого народу. Хіба це не схоже на путінську Росію? Адже Москва завжди прагнула встановити контроль над народами Східної Європи, які колись були загарбані російською імперією. Ідея, що національні, імперські інтереси понад усе, все інше — ніщо, теж сильно проявляється в сучасній Росії. Зокрема, ми бачимо, як путінський режим в Україні та Сирії кидає на смерть російських військових, а ті як зомбі покірно йдуть захищати «руський мир», вбиваючи українців та інші народи. Почуття національної, духовної та культурної вищості над іншими націями Росії зараз притаманне, як жодній іншій державі.
Путінській Росії цілком притаманні ознаки фашизму, визначені видатним письменником Умберто Еко («Ура-фашизм») — це культ традиції, культ «дій заради дій», ксенофобія та расизм, націоналізм та одержимість теоріями змов, зображення ворога сильним, але при цьому слабким, життя — безперервна війна, культ героїзму, виборчий популізм. За фашизму для збереження існуючого режиму влада встановлює жорсткий контроль над ЗМІ. В Росії ми спостерігаємо те ж саме. Там панує атмосфера страху та ненависті, багато росіян давно бояться відкрито висловлювати свою думку і звикли до цього. Більшість населення охоче вірить пропаганді, а незгодні з політикою режиму просто змушені тікати за кордон.
Крім того, в Росії було створено десятки профашистських організацій, і влада навіть не збирається перешкоджати їхній діяльності, оскільки вони лояльні Путіну і підтримують політику експансії. Зокрема, станом на травень 2014 року в Росії діяло 53 такі організації. Найвідоміші серед них це «Російська національна єдність», «Чорна сотня», «Націонал-Демократична партія», «Велика Росія», «Націонал-патріоти Росії», «Російський Націонал-патріотичний рух», «Національна Соціалістична Ініціатива», «Національно-державна партія Росії», «Національний союз», «Націонал-соціалістична партія Русі» та інші. Загалом їх розділяють приблизно навпіл на «стримані» і радикальні організації. Починаючи з 2014 року, учасники цих фашистських угруповань беруть активну участь у боях на Сході України.
Прикметно те, що російська пропаганда активно називає нацистами та фашистами інших, а саме українських патріотів і навіть сучасну українську владу, цим виправдовуючи свою агресію і відволікаючи народ Росії від того, щоб замислитися про природу влади у його власній країні.
Отже, ми бачимо, що за майже 17 років правління Путіна Росія повністю втратила ту демократичність, яка в ній була після розпаду СРСР. Вибори до Держдуми — це фарс та цирк, влаштований кремлівським вождем, якому парламент потрібен лише для прикриття та ухвалення злочинних рішень. Путін — це тиран, російський фюрер, цар, який ніколи не відмовиться від влади добровільно, а Росію від нього може врятувати лише справжня революція, бо еволюційного шляху позитивних змін у цій країні вже не існує. Але, на жаль, ні російське суспільство, ні опозиційні політики до неї ще не готові, тому в найближчі десятиліття Росія просто приречена бути фашистською, авторитарною державою.
