У пенсійній реформі дражливими є два питання:
1 — підняття пенсійного віку для жінок,
2 — скорочення велетенських пенсій для можновладців.
Наближення парламентських виборів примушує політиків до шаленого захисту слабкої статі. Посилаючись на результати опитувань, вони пропонують усілякі способи гасіння незадоволення населення: від посилення роз’яснювальної роботи поміж тіток до розкуркулення олігархів і ліквідації корупції разом з тіньовою економікою.
У державі всі розуміють — альтернативи підвищенню пенсійного віку не існує. Через старіння нації це змушені були зробити найбагатші країни світу, в яких давно немає ані корупції, ані тіньової економіки. Щодо 90-відсоткового негативу з боку населення до зростання пенсійного віку, то іншого не треба й чекати, коли з усіх боків електорату політики говорять про існування інших шляхів вирішення проблеми. Коли згадати, як біло-блакитні критикували владу біло-сердечних за їхню обіцянку МВФ підняти пенсійний вік, і порівняти це з сучасною критикою вже біло-блакитної влади з боку біло-сердечної опозиції, все стає зрозумілим.
Невирішення 1-го питання пенсійної реформи погрожує країні економічним нокаутом. Ігнорування 2-го — завдає людям морального удару. Народ спроможний сприйняти п’ятикратну різницю в соціальних виплатах населенню, але аж ніяк не 40-, 50- і навіть 100-кратну розбіжність між пенсіями. Влада удає, що теж прагне ліквідувати несправедливість, та не в змозі цього зробити. Голова фракції регіонів Олександр Єфремов сказав, що пенсії депутатам і міністрам зменшити не вдасться, бо це антиконституційно. А ще кілька тижнів тому той самий Єфремов заявляв, що депутати порушували, порушують і надалі порушуватимуть Конституцію, голосуючи одне за одного. Отже, через українську Конституцію дозволено переступати, коли це владі вигідно, і заборонено, коли влада щось може втратити. Закон, як дишло!
В Конституції України є розділ ІІ під назвою «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Єфремов з Тігіпком посилаються на положення статті 22 цього розділу, яке звучить так: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Логічно мисляча людина розуміє, що цей пасаж стосується лише тих прав і свобод, які згадані в розділі ІІ Конституції. Про пенсії у цьому розділі сказано лише те, що вони не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум. Ніяких гарантій на недоторканість стотисячних пенсій Конституція не передбачає. Депутатам, суддям, президентам і міністрам вигідно вважати, що стаття 22 стосується будь-яких прав і свобод, що існують у світі. Але в такому разі право жінок на 55-річний пенсійний вік теж не можна погіршувати на 5 років. Владі треба бути послідовною. Наші жінки мали право виходу на пенсію в 55 років. Отже, згідно зі статтею 22 Конституції України, встановлювати їм 60-річний вік не можна через погіршення існуючого права. Та й підвищення штрафів за порушення Правил дорожнього руху теж, виходить, є неконституційним, бо це погіршує існуючі права водіїв і пішоходів.
Кажуть, що подвійну мораль Єфремова з Тігіпком поділяють судді Конституційного Суду. Із судом нічого не вдієш. Маємо такий суд, який маємо. Лишається чекати..., коли дідько знов забере його до себе.
Та із ситуації, що склалася, є кілька виходів.
1. Парламент, при бажанні, може прийняти закон про обмеження надвеликих пенсій, і він діятиме, поки хтось не надумає його оскаржити. Оскаржувати неконституційні закони в Конституційному Суді мають право лише п’ять суб’єктів — Президент, 45 нардепів, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини і Верховна Рада Криму. Отже, електорат зможе побачити, хто є хто в цій державі.
2. Хтось з великої п’ятірки має направити до КС подання про неконституційність положень законів про нарахування пенсій для народних депутатів і держслужбовців, які призводять до того, що можновладці отримують пенсії в 50 разів більші за пересічні. Цим порушується стаття 24 розділу ІІ Конституції, яка гарантує громадянам рівні права і забороняє будь-які привілеї. Якщо КС визнає нарахування грандіозних пенсій неконституційним, пенсії депутатам і міністрам автоматично нараховуватимуться, як для решти населення.
3. Можна надвеликі пенсії в законі залишити, але в держбюджеті на кожний рік не виділяти коштів на їхню виплату. Цікаво буде подивитися, як Азаров з Януковичем у чергах за юрбою дітей війни, чорнобильців та інвалідів двічі на рік бігатимуть по пенсійних фондах, адміністративних судах і т. ін.
Вихід завжди є. Було б у влади бажання!
