Шановна редакціє!
Пропоную Вашій увазі коментар до матеріалу в газеті «Факты и комментарии» від 30.06.99 р. «Почему газета «День» не замечает бревна в собственном глазу».
За тиражем і комерційною успішністю «Факты» — лідер на газетному ринку України, про що свідчить шестизначна цифра накладу на першій сторінці і № 1 — по діагоналі, у верхньому правому кутку.
Справді, варто глянути на вагон ранкової електрички: чорно-білі сторінки з рожевими плямами «Фактів» — картина «один до одного» з їх блискучою рекламою на телебаченні.
Наклад «Дня» — на порядок менший. Не знаю, як з відсотком середньомісячних залишків, але проблема, мабуть, таки існує.
Далі, за відсотками і цифрами, криються куди вагоміші відмінності — в ідеології видавців- замовників.
В одному випадку — розрахунок на так званого «свого читача» без претензій: «10 зупинок — і ти в курсі», що Кличко здобув золотий пояс, Майкл Джексон потрапив до лікарні з опіками, Л. Кучма підписав Указ... Інформація сприймається і засвоюється вже на рівні заголовку.
В іншому випадку — теж розрахунок на читача, тільки іншого — такого, що принаймні не захоплюється ширвжитком. Тут маємо справу з іншим, так би мовити, «сегментом ринку».
На відміну від «Дня», в котрому чітко простежується його позиція щодо політичного, соціального, економічного життя, культури, історії України, «Факты» нібито утримуються від будь-якої позиційності, але залишають читача сам на сам з тотальним терором, катастрофами, конфліктами... «Мать чудом спасла двухлетнего ребенка, провалившегося под асфальт, где прорвало трубу с кипящей водой», — ось типовий прийом подачі матеріалу, а заодно і секрет успішності. Інший секрет не важко помітити на 2-й сторінці. Між перестрілками і аферами виникає шляхетна постать Президента, з уст якого звучать прості і благородні слова на зразок: «...буду делать все в пределах правового поля... для улучшения жизни народа...», — ефект «25-го кадру». Абсолютна лояльність до влади — ось ідеологія, що пропонується читачам — майбутнім виборцям. Висновки пропонується робити нібито самостійно, а насправді — під впливом нехитрої маніпуляції — в даному випадку — газети № 1 в Україні.
№ 1 — дрібничка, «фішка», звичайний рекламний хід, який на підсвідомому рівні перетворює «аполітичну», «нейтральну» жовту пресу в могутній інструмент впливу на масову свідомість.
А загальна байдужість, розгубленість тих, хто «споживає» подібну інформацію — факти в рамочках (очевидно, для зручності сприйняття) — без зайвих коментарів і напруження думки, ця байдужа всеядність, що видається за кон'юнктуру та інтереси читачів, не дає помітити їм, читачам, відвертої насмішки над ними: починаючи з назви — до останніх сторінок («Граней бытия»), де поруч з почилими в Бозі посміхаються іменинники... і ті, кого розшукують органи.
«Факты» назвали «День» «дивизионной газеткой», зневажаючи її тираж, а фактично — її читачів. Не вдаючись до аналізу рівня двох видань, дозволю собі зауважити тільки те, що особисто вважаю «День» всеукраїнською газетою опозиції, газетою європейського рівня, за якою майбутнє... і мільйонні тиражі у тому числі.
З повагою ваш читач і прихильник О. ДАЦЮК, Ужгород
