Середина лютого ознаменувалася для закарпатців дуже теплою, справді весняною погодою. Температура сягнула позначки + 10, і це не найголовніша хороша новина для всіх ужгородців, втомлених холодним січнем. Закарпатці вірять, що весна принесе з собою чимало змін, і переконані, що їх треба робити власноруч.
Василь ЛЕМАК, професор-правознавець:
— Що тішить? Ужгород поступово стає туристичним центром. Із оптимізмом дивлюся на процеси в державі. Ніколи раніше Україна не змінювалася настільки радикально, як у ці місяці: армія, поліція, бюджетна децентралізація. Навіть корупційні скандали слід сприймати як рух уперед, бо країна і суспільство стають більш відкритими, і це позитивно. Особливо радує — моя донька закінчує школу в цьому році, й це найбільша подія. Вона обрала для себе професію самостійно, і ця професія не має стосунку до юриспруденції.
Що не радує? Стиль політики залишається багато в чому старим, однак передовсім не сприймаю насильницькі злочини з використанням зброї, які час від часу вчиняють на Закарпатті, підточуючи наш імідж стабільного регіону. Вони показують, наскільки потрібен для України сильний правопорядок. Демократія без порядку, який опирається на верховенство права, просто немислима. Але переконаний — все буде добре!
Денис МАН, начальник управління туризму та курортів Закарпатської ОДА:
— Як і для мільйонів українців, для мене поганим є те, що на сході нашої держави тривають військові дії. Хотілося б, щоб ми жили в мирі та дбали про розвиток і процвітання України. Із професійного життя — погано, що зміни в Україні відбуваються повільніше, ніж ми всі сподіваємося. Але перше хороше — люди прагнуть цих змін та відповідно починають змінюватися й самі. А це важливо, адже системних змін у державі без змін у суспільстві досягнути неможливо, а на менше українці вже не згодні.
Із хорошого — моєму сину вже рік. Кажуть, чужі діти ростуть швидко. Скажу, що свої теж не відстають. Намагаємося з дружиною з раннього віку правильно виховувати патріота України та шанувальника українських традицій. Із професійного позитивним є те, що вдалося почати чимало хороших проектів у питанні забезпечення сталого розвитку туризму в Закарпатській області, а ще кращого — ідей вистачить ще на кілька років. Оскільки кількість туристів на території області зростає, край стає дедалі популярнішим, отже, все буде добре.
Ольга КАПІТАН, працівниця банківської установи:
— Засмучує засміченість і те, що багато хто вважає своїм «священним обов’язком» залишити після себе слід у вигляді пляшки з-під пива чи упаковки з-під чіпсів.
Прекрасно, що кожного дня є можливість зустріти людей унікальних, веселих, освічених, приємних. Такими є мої колеги, вони різні й прекрасні — це люди, завдяки яким робочі будні стають кращими. Це люди, котрі допоможуть, підкажуть, розвеселять, порадять, дадуть поштовх до нових дій. А ще друзі, яких ти завжди радий бачити, знайомі, зустріч із котрими обов’язково викличе посмішку і додасть енергії на весь день, це просто незнайомі люди, ввічливі, з власним почуттям гумору, неповторні. Тішуся, що в маршрутках молодь часто поступається місцем старшим, а незнайомий чоловік допоможе бабусі піднести її важкі сумки.
Ольга СВІТЛИНЕЦЬ, кандидат філософських наук, доцент УжНУ:
— Добре, що скоро весна. Добре, що ми живемо в Закарпатті, в нас стільки можливостей, адже поряд кордони, аеропорти з лоукостами і перспективи побачити весь світ. Погано, що таких лоукостів ще нема у нас. Сумно, що більшість людей безрадісні, розсерджені й забули, як це -щиро сміятися. Погано, що не дбаємо про своє, що не розуміємо нашої відповідальності за власні проблеми і власне життя.
Андрій РИБА, депутат ужгородської міськради:
— Засмучує здоров’я батьків, яке підкосилося в обох майже одночасно наприкінці грудня і дотепер ніяк не стабілізується. До того ж закарпатський вологий і холодний лютий зазвичай не додає ні настрою, ні здоров’я. Віруси, застуди і певна розслабленість після новорічно-різдвяних свят ніяк не дають увійти у звичний робочий ритм. У країні, області й рідному Ужгороді досі немає стабільності й розуміння, куди ми рухаємося. Приватні інтереси одиниць переважають суспільний інтерес, так сильно очікуваних змін в країні не відбулося. Ну а з хорошого? Відновив заняття в спортивному залі, почав звертати більше уваги на своє здоров’я, і всім рекомендую робити так само. І взагалі, намагаюся налаштуватись оптимістично, адже після холодної зими завжди приходить весна. Скоро потепліє, настане час цвітіння сакури, фестивалів, коротких суконь і футболок. А разом із весною завжди приходить і надія на позитивні зміни. Нехай уже не блискавичні, але віриться, що системні. Головне, ці зміни не чекати, а пришвидшувати їх власним маленьким внеском.
Ярина ДЕНИСЮК, редактор музичного сайта «Вівсянка»:
— Останнім часом було більше хорошого. Вдалося запустити свій сайт про музику, написати декілька вдалих статей. Тішать стосунки із мамою: у цілому, більш-менш вдається знайти спільну мову. Допомагає відстань, а ще спокійніше ставлення з мого боку до її зауважень. Окрім того, було кілька сонячних днів, і це підняло настрій, навіть стало легше вставати зранку. Йде весна.
З негативного — особливо турбують ціни. Вони ростуть, як скажені: як на їжу, так і на комунальні послуги, і на смаколики для котів. А доходи сильно не збільшуються. Доводиться на чомусь заощаджувати. Але я думаю, що є багато людей, які живуть гірше. Це теж засмучує. Ну і з особистого — схвилював переїзд хороших друзів до Одеси. Тепер не буде до кого ходити на чай із пирогом лимонним. Але над усім цим я бачу розвиток як себе, так і окремих людей. А економіку цю ми якось переживемо, не вперше ж.
