Спостерігаючи по телебаченню за ходом економічного форуму «міні-Давос», що пройшов недавно у Києві, захоплюючись роботою спічрайтерів, які готували деяким виступаючим дуже правильні промови, я мимоволі поставив собі запитання: як сприйматимуться правильні слова тими, для кого їх призначено — потенційними інвесторами. Адже для того, хто збирається вкладати свої гроші, не має абсолютно жодного значення, що скажуть представники влади, інвестору важливо, що буде з його вкладеними грошима: він отримуватиме прибуток, втратить мільйони нервових клітин в боротьбі за те, щоб повернути хоча б частину вкладеного, чи безповоротно втратить все — і гроші, й нервові клітини. Тому цілком логічно, що кожен, хто планує вкладати інвестиції в іншій країні, передусім спробує з’ясувати реальний стан справ у ній.
Що є головною гарантією для будь-якого інвестора? Безумовно, дотримання законів — інвестор має знати, що якщо він прийде в країну і працюватиме, дотримуючись закону, то ніхто не зможе забрати чесно зароблене ним, а якщо у нього виникнуть якісь проблеми чи розбіжності — їх можна цивілізовано вирішити через суд. А розбіжності в процесі роботи цілком можливі. Навіть у команді однодумців, де всі клянуться у вірності й особистій відданості главі держави, вони неминучі. Пригадайте, як Президент просив одного зі своїх найближчих соратників першим подати руку прем’єру. І що з цього вийшло? У соратника обидві руки зайняті — він сидить одночасно на двох високих державних кріслах й обома руками міцно за ці крісла тримається. Причому сидить з порушенням законів: і Конституції, і Закону про статус народного депутата, і Закону про державну службу. Офіційно Конституція — найголовніший закон, і якщо соратник її так легко і безкарно порушує — має бути інший закон, головніший за Конституцію. Але, виявляється, соратник є кумом Президента, а це, схоже, головніше за всі закони. Інші вирішили: раз куму можна, то чому їм не можна — і три десятки вищих державних чиновників розмістили «себе любимих» відразу в двох державних кріслах.
Уявіть інвестора, який сидить на засіданні форуму, і йому керівник секції — він же порушник Конституції — розповідає про ризики бізнесу. Адже чесний бізнес — це бізнес з дотриманням чинних законів. Чи можливий чесний бізнес у країні, в якій закон не пишеться найвищим чинам? У такій ситуації всі намагання переконати інвесторів вкладати гроші виявляться марними.
Пригадайте, скільки років Генпрокуратура намагалася притягнути до відповідальності одного з лідерів опозиції, в минулому — бізнесвумен. Переслідували не тільки її, але і сім’ю, родичів. А сьогодні особисто Генеральний прокурор оголосив, що всі справи закрито, злочину не було. Виявляється, що людину та її сім’ю кілька років марно переслідували і ув’язнювали. За притягнення явно невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на це особою, закон передбачає покарання до десяти років позбавлення волі. Ну й що з того, що законом передбачено? А хто це розслідуватиме, якщо посаду Генерального прокурора продовжує обіймати той, при кому переслідувалися лідери опозиції, а сьогодні за гратами опинилися інші лідери — представники нової опозиції? Чи ризикне інвестор приходити в країну, де можна багато років безкарно переслідувати бізнесмена та його сім’ю за те, що вони перебувають в опозиції? Вважаю, що жоден спічрайтер не переконає в цьому інвестора, солідного інвестора, а не тих, хто бажає заробити на проблемах іншої країни.
Потенційний інвестор завжди придивляється до країни, вивчає ситуацію і, безумовно, багато разів чув правильні слова від представників влади про турботу про малий і середній бізнес. Але коли він, інвестор, проходячи повз пункт обміну валют дивиться на табличку, де вказано, що курс купівлі євро — 6.00, а курс продажу — 6.35 (це Нацбанк так потурбувався про малий і середній бізнес, відміняючи обмеження на розміри маржі, внаслідок чого банкіри отримали можливість безсовісно залізати в кишеню до малого й середнього підприємця, встановлюючи абсурдно велику різницю між курсом купівлі і продажу), йому, інвестору, стає зрозуміло, як «піклуватимуться» і про його бізнес.
Завоювання ринків інших країн в умовах глобальної конкуренції, проблема актуальна і дуже складна для всіх держав. Коли потенційний інвестор спостерігає, як «чистять» національних експортерів, представників дрібного і середнього бізнесу шляхом «зміцнення» національної валюти, в інвестора мимоволі виникає логічне запитання: якщо вони так ставляться до своїх, то чого чекати чужим?
І кілька слів про довір’я до джерела інформації. Якщо ви на власні очі бачите, що костюмчик сірий, а джерело стверджує, що він білий, то чи довірятимете такому джерелу? Ви йому не довірятимете, навіть якщо наступного разу він скаже правду. Якщо влада заявляє про розділення бізнесу і влади, а на державну службу призначає представників бізнесу, якщо влада заявляє про вірність демократичним принципам і дотримання закону, а закон цинічно і відкрито порушують найвищі державні чиновники, то чи повірите ви такій владі, якщо вона гарантуватиме вам безпеку і процвітання вашого бізнесу?
Колишні високопоставлені комсомольські діячі, які заправляють у нинішній владі, вважали, що варто голосніше покричати на Майдані «Разом нас багато...», осідлати помаранчеві гринджоли, і можна буде прокататися з вітерцем світом, розвішуючи спагеті на вуха довірливим іноземцям, а виявилося навпаки — «прокотили» їх, причому за повною програмою.
Вихід із ситуації, що склалася, може бути лише один — виконувати обіцянки не словом, а дiлом. Насамперед, відновити в країні верховенство закону — всіх «недоторканних» сумісників одним указом — у відставку. Розділити бізнес і владу — на державні посади призначити вдумливих аналітиків, здатних мислити державними масштабами, а не представників бізнесу з рефлексом увірвати, розділити і сховати. Боротьбу зі злочинністю мають вести професіонали, які не заплямували себе участю в політичних розбірках. Глава держави має бути президентом для всіх українців, а не лише для кумів, друзів і родичів. Якщо тільки іноземні інвестори побачать реальні кроки в цих напрямках, це їх переконає набагато більше, ніж тисячі «правильних» промов, написаних добросовісними спічрайтерами.
