Під час презентації книжкових проектів «Дня» в Запорізькому національному університеті (див. №№ 84 та 93) головний редактор Лариса Івшина запропонувала студентам порозмірковувати на тему «Українська історія на газетних сторінках». Нещодавно на електронну адресу газети надійшов лист від запорізьких студентів, який вони самі визначили як «своєрідний дайджест думок» про історію, газету «День» та їхнє творче співіснування.
Читаючи вашу газету, ми не могли не звернути увагу на матеріали, у яких висвітлюються історичні питання, зокрема на рубрику «Україна Incognita».
Підручники і статті з історії України періоду Радянського Союзу є дійсно нецікавими як для учнів, так і для студентів. Тому через цікаві відомості, «живу» манеру подання історичні матеріали газети та книги з «Бібліотеки «Дня» мають стільки прихильників.
Історія нашої країни не один раз «переписувалась», «коректувалась» тими, кого об’єктивна картина минулого не приваблювала. Усе зазнавало змін: ставлення до Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, які були то героями, то зрадниками; змалювання Йосипа Сталіна, який декілька десятиліть тому був «батьком усіх радянських народів», а тепер про нього кажуть як про «соціалістичного тирана»; а про політичну діяльність Михайла Горбачова та Леоніда Кравчука й досі точаться суперечки. Прикладів маніпуляції історичною спадщиною можна навести багато. Творцями перекрученого минулого були політики, їхні «радники» або, якщо говорити на сучасний лад, «піарщики», та й журналісти також не раз докладали руку до його спотворення. Тож кому, як не журналістам тепер проливати світло на всі темні факти історії...
Історія на сторінках газети не має перетворюватися на підручник. На мою думку, цікаво було б подавати інтерв’ю з нащадками історичних осіб про їх великих предків. Також було б гарно відтворювати дух епохи (Коліївщини, Руїни, хрущовської відлиги, перебудови...) крізь призму людських доль — обов’язково у співпраці з дослідниками цієї епохи, підшукуючи невідомі історичні цікавинки, які, до речі, можна знайти у найнеочікуваніших місцях. Наприклад, розмовляючи з начальником розшуку про статистику крадіжок мобільних телефонів я дізналась, що в 1990-х роках масово крали капелюхи прямо на вулиці у людей з голів. Вважаю, це цікава деталь у образі цієї епохи.
На мій погляд, історія досить багатогранна, і засобів її висвітлення дуже багато. Як пересічний читач газети «День» я хочу бачити її у нестандартному ракурсі! Тобто не таку, про яку всі говорять. А як майбутній журналіст я розумію, що успіх історичної рубрики багато в чому (а, може, й в основному) залежить від стилю її подання.
Висловлюючи власні побажання з цього приводу, хочеться загадати програму «Звичайна сенсація», що виходить на СТБ. У ній відкриваються широкому загалові архівні дані, підібрана гарна експертна група, свідки, цікава постановка кадру. Такий підхід не завадив би і в газеті. Нехай у кожному номері будуть невеличкі матеріали, але вони повинні інтригувати, аби заради цієї рубрики читач прагнув купити саме це видання.
Хочеться бачити більше роздумів, ґрунтовні дослідження, неординарні знахідки і таємниці. На мою думку, цього можна досягти, якщо над публікаціями будуть працювати вузькоспеціалізовані журналісти-історики.
Історію творять сучасники. Людство не раз могло переконатися у цьому твердженні. Кожна нова епоха пише свій підручник з історії, який вважає єдино вірним. Та кожне наступне покоління до певної міри засуджує старі трактування й висновки, подаючи на зміну свої — більш обдумані, виважені, зрештою, чесні, як вони вважають. Що ж, ми теж маємо на це право. І нехай прийдешня генерація не судить нас строго, адже колись і наша сучасність стане історією...
Дуже хочеться, аби, перефразовуючи ваш вислів, пані Ларисо, нинішня доба не стала «непровітреним закутком нашого історичного минулого». Таких закутків і глухих кутів Україна має вже більш ніж достатньо.
Спасибі, Ларисо Олексіївно, за вашу науку, досвід і Професіоналізм, якими ви так щедро ділитесь із нами! Успіхів вам, нових оригінальних проектів, плідного і вдячного продовження вже розпочатих справ! Ми неодмінно чекаємо вас у Запорізькому національному університеті знову!
