Передвиборча кампанія 2012 року набирає обертів. Партії і блоки готуються до виходу на фінішну пряму...
Уже визначилися больові точки партій і блоків правого політичного спектру. Одна з них — відсутність сталої єдності в словах і діях. А тим часом, відповідно, визначилися спрямування основних зусиль опонентів — Партії регіонів: всіма силами, дозволеними й недозволеними методами сприяти розколу єдності національно-демократичних сил на всіх рівнях, посіяти взаємну недовіру, підозрілість...
Усі добре розуміють: без єдності зусиль, скоординованих дій не бачити національно-демократичним силам переконливої перемоги!..
Мудрість народу, уроки новітньої історії ще раз нагадують про те, що першопричина наших поразок навіть тоді, коли перемога сама йшла до наших рук, одна: на фініші наші провідники часто-густо давали волю власним амбіціям, намагалися відштовхнути одне одного в боротьбі за ласий шматок переможного пирога. Щодо цього гірко мовиться в народі: «Де два українці — там три гетьмани». Так було і 1709 року, і в під час визвольних змагань 1917—1920 років, так було і 2009-го, так...
Як же не хочеться продовжувати цього логічного ряду! Історія криком кричить: так не повинно бути!
Чи не краще прислухатися до політичного заповіту гетьмана Івана Мазепи. Свої повчання мудрий гетьман, а він 22 роки тримав гетьманську булаву, висловив поетичними рядками, щоб нащадки краще запам’ятали суть.
То від чого застерігав і до чого закликав нас гетьман Іван Мазепа?
Всі покою щиро прагнуть,
А не єдин гуж тягнуть:
Той направо, той наліво,
А всі браття: то-то диво!
Не маш любви, не маш згоди;
От Жовтої взявши Води,
През незгоду всі пропали,
Самі себе звоювали!..
Жалься, Боже, України,
Що не вкупі мает сини!..
Візьмітися всі за руки,
Не допустіть гіркой муки
Матці своїй більш терпіти!
Самопали набивайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!..
Як цей текст, кілька фрагментів якого ми процитували, дійшов до наших днів?
Серед інших доказів «зради» Мазепи Кочубей (ось хто родоначальник сьогоднішньої кочубеївщини!) одночасно зі своїм доносом надіслав Петрові І текст пісні, який склав гетьман-поет. Ось там, у царських архівах, вона зберігалася й дійшла до наших днів.
То, певно, Боже провидіння передало текст у наші руки. Прислухаймося до нього: візьмімося всі за руки!
