Вікторія КОНЦЕВА, вчителька Херсонської гімназії №1:
— Літо — чудова пора для відпочинку і подорожей. Відпустка, відкладені гроші та неймовірна спека дарують прекрасні можливості. Безтурботні вечори на березі моря поруч із дорогими людьми — це те хороше, заради чого можна перетерпіти буденні негаразди. Подорож — це завжди знайомство з новими людьми, місцями й містами. Так і з’являється мотив дороги в нашій душі. Його видно скрізь: у нашому погляді, рухах, поставі та навіть голосі. Відчуваєш себе абсолютно щасливим, тримаючи в руках квиток на нічний потяг. Проте до каші позитивних емоцій і туристичного запалу неодмінно потрапить ложка дьогтю. Європейські ціни за неякісне обслуговування на південних курортах не можуть не засмутити. Варто зауважити, що разючих змін у туристичній сфері геть не помітно, хоч уже давно ведуться розмови про реформи в покращанні інфраструктури. Брудні вокзали і пляжі, несанкціонований продаж готової їжі та неорганізованість транспортного сполучення залишають гіркий присмак розчарування. Давно думаю про те, що наша країна має неймовірний потенціал для культурного відпочинку. Сподіваюся, що згодом ми навчимося по-справжньому цінувати все, що маємо, і розвивати, й відновлювати туристичні маршрути на ділі, а не на словах.
Олекса ВОРОН, військовий:
— Останній рік... Із негативу. Війна триває і триватиме стільки, скільки це буде вигідно певним владним колам. Прикриваючись можливими великими втратами при нашому наступі, влада не враховує щоденних втрат, помножених на місяці бездіяльності. Корумпованість, у тому числі в армії, нікуди не ділася, а, навпаки, дістала нового розвитку. Наприклад, якісь незрозумілі персоналії отримують землю, статуси, нагороди, навіть Героя України та депутатство — а реальних героїв ховають під стрічкою новин на екрані: «Сьогодні в зоні АТО загинуло N-військовослужбовців, є поранені».
Із позитиву. Рік тому я повернувся з бойових дій, де був майже рік. Почав відновлювати сімейні стосунки, які постраждали через тривалу відсутність, поправив здоров’я. Покращилося грошове забезпечення, хоча в доларовому еквіваленті порівняно з 2013 роком воно зменшилось на 200 доларів. Але, знову ж таки, порівняно з рештою громадян, ще можна якось жити. Херсонська область зараз на підйомі, бо більшість громадян до Криму їхати не хочуть, і це теж мені подобається. Хочеться побажати країні вилікуватися, потравити своїх «глистів» і «вошей», розправити плечі, нічого й нікого не боятися, а плем’я кріпаків перетворити на народ козаків.
Ольга НЕСТЕРЕНКО, бібліотекар:
— Асоціації з літом: відпустка — море! Життя на позитиві або віра тільки в хороше. Серед хорошого, що сталося останнім часом, — це тижневий відпочинок на морі всією родиною. Усміхнене обличчя дитини — перший показник хорошого настрою для кожної матері. Думаю, головне в житті кожної людини — це здоров’я: дітей, батьків, рідних, друзів — тоді і настрій хороший, і обличчя усміхнене, і в якомусь сенсі людина щаслива.
Приємно, що Херсон урочисто провів наших спортсменів на Олімпіаду. Разом з усім світом уболіваю за українців, а особливо — херсонців. Скоро почнеться навчальний рік, і мій синок піде до третього класу. Кажуть, що в Міністерстві освіти готують реформи для початкових класів — навчання без оцінок. Не знаю, що з того вийде, але хочеться, щоб у дітей не відбивали бажання вчитися, щоб вони здобували саме знання, а не оцінки. Не говоритиму про погане (війна, політичні інтриги тощо), намагаюсь налаштовуватися на позитив, робити добрі справи, виховувати себе та сина (бо діти — це наше майбутнє) й усміхатися. Хочу, щоб у кожного було більше віри, надії та любові.
Олег БАТУРИН, журналіст:
— Головне враження останніх років — люди. Як друзів і знайомих змінили події на Євромайдані, в Криму і на сході, який вибір зробили ті, хто мене оточує. Незважаючи на всі проблеми, захоплюють деякі реформи, що відбуваються в державі. Адже, починаючи з 2014 року, здійснилося те, про що мріяв багато років — рішуче порвати з совковим минулим, назвати речі своїми іменами і нарешті почати будувати по-справжньому незалежну Україну. Не все тут іде гладко, але за останні два роки вже зроблено стільки, скільки й близько не було за попередні 23.
Якщо говорити про те, що турбує, то, крім агресії Росії та її ненависті до своїх сусідів, це речі більш місцевого масштабу. Дуже турбує невихованість та небажання йти на діалог з боку тих, від кого залежить життя і розвиток місцевих громад. Таке враження, що владу в Каховці, в Новій Каховці й деяких інших містах Херсонщини захопили ті, кого цікавить лише власна думка, хто намагається встановити свої правила життя. Ім’я цій пошесті — популізм, завдяки якому місцевим обранцям вдалося завоювати симпатії людей.
Разом з тим, не може не тішити те, що моя рідна Херсонщина потроху стає відкритою світові. Ожив аеропорт, з’являються нові залізничні сполучення. Сподіваюся, ми не зупинимося на досягнутому. Адже вже зараз мої знайомі мають можливість проживати на території області й активно подорожувати, бути учасниками головних культурних або спортивних подій як всеукраїнського, так і європейського рівня. Я сам люблю відкривати для себе нові території, вивчати, як живуть люди в інших країнах. Тому з нетерпінням очікую своєї наступної подорожі до Киргизстану і Казахстану. Буде цікаво порівняти їх з іншими країнами Центральноазійського регіону, які залишили у мене яскраві, хоч і доволі суперечливі враження.
