Ми продовжуємо публікувати огляд листів, надісланих разом із анкетами на «Конкурс «Дня». Якщо в номері за 5 червня ми відзначили передусім думки про політичні матеріали газети, то сьогодні друкуємо відгуки на статті культурологічного плану. Адже, хоча левова частка пильного інтересу до «Дня» пов'язана з гострими публікаціями, проте, коли «наші улюбленці, які балансують на вістрі бритви» (так визначила їх Ірина Вєсіна з Луганська ) намагаються спробувати себе в іншому жанрі — це також сприймається «на ура!» На статтю Дмитра Скрябіна «Чи з'їсть вовк бабусю?» відгукнулося дуже багато читачів, відзначивши стильність і гумор автора (Роза Бровкіна з Мелітополя) , який відкрито говорить про «безглуздість, недолугість президентської законотворчості» (Анатолій Гурін, Київ)
. Його ж статтю на сторінці «Культура» — «Покоління «СП» — киянин Анатолій Кочубей охарактеризував так: «Подібні статті допомагають орієнтуватися в сучасній літературі». Наш постійний читач відзначає й статтю Юрія Андруховича «Остання втеча з Парижа» , кажучи про те, що в нашій газеті «знаходиться місце для високої культури». Багатьох уразила стаття Олександра Рутковського «Порно й трохи голої правди» , як і статті Лесі Ганжі «Російський проект Микити Сергійовича», Ганни Шеремет «Кіно в Росії більше, ніж кіно» , що «поєднують незвичайні ракурси, примушуючи замислюватися над роллю культури в політиці» (Марина Мішенко, Одеса) .
Це стосується й релігійних, етичних тем. Світлана Совіна з Ужгорода пише: «Особливо хочеться виділити всі статті Клари Гудзик , що відрізняються витонченістю думок, умінням блискуче знаходити й розглядати актуальні теми». Наші читачі зазначають, що релігійна сторінка стала «камертоном моральності» (Станіслав Людкевич, Київ) , і навіть у біографічних нарисах, оцінюючи діяльність і життєвий шлях героїв матеріалу, Клара Гудзик уміє розкрити філософську сторону життя (Роман Ярош, Київ) .
Не лише журналістська думка, але самі герої матеріалів, особливо сторінки «Особистість», цікаві читачам. Олександр Попов із Ялти , говорячи про бесіду з філософом Сергієм Кримським, погоджується з його висновками, зазначаючи: «На українській землі після 1991 року вияви таланту не переслідувалися, бо таланти просто фізично знищувалися, оскільки підбір здібних людей визначається методом кланово-олігархічної приналежності». Про багатьох героїв статей Тетяни Поліщук — приміром, про Хосе Каррераса, наші читачі писали як про «гідних наслідування благородних особистостей» (Борис Афанасьєв, Чернігів) . На інтерв'ю з Володимиром Співаковським, який створив освітню корпорацію «Гранд», прийшло багато відгуків, від недовірливих — «добре б дізнатися, чи правда це», до захоплених — «прижиттєві пам'ятники треба ставити таким, як він» (В'ячеслав Сорокін, Чернігів) . Заслужений учитель України Валентин Шевченко з Києва надіслав листа з роздумами й закликами до «узагальнення та осмислення педагогічною наукою досвіду всіх, у тому числі й масових шкіл України». Однак важко погодитися з думкою шановного читача, що «школи, на кшталт ліцею «Гранд», сприяють ще більшому розшаруванню в нашому й так неоднорідному суспільстві. В нас є десятки авторських середніх шкіл, рівень навчання в яких не нижчий, ніж у ліцеї, й тут навчають усіх. Необхідно тільки, щоб масова освіта стала пріоритетною для держави». Адже в інтерв'ю йшлося не про чудове навчання, а про створення абсолютно нового середовища, в якому вирощуються таланти, своєрідну технологію, якою можуть скористатися як новим «високим стандартом» усі школи абсолютно різних типів фінансування.
Нагадуємо, що 23 червня ми опублікуємо список переможців «Лотереї «Дня», які надіслали до редакції анкети та листи, а надалі — будемо продовжувати публікацію найцікавіших ваших думок.