Аналізуючи перебіг виборчої кампанії, що почалася, багато українських виборців задумується над питанням: яке «меню» підготували для всіх нас на українській політичній «кухні». Потрібно зазначити, що українські політичні «кухарі» особливо не розпещують своїх громадян ні якістю, ні асортиментом. Ось уже 16 років українська політична кухня спеціалізується на комплексних обідах: нам пропонують вибір між тим, чого дуже не хочеться їсти, і тим, що небезпечно для здоров’я.
Схоже, що цього разу нам підготували комплекс із чотирьох страв: на перше — поліпшення життя вже сьогодні, на друге — справедливість, за яку варто боротися, на третє — компот із зелених фруктів і перезрілих овочів, і до компоту — всохлий рогалик з компартноменклатурного буфету. А для того, щоб у виборця якось збудити хоч якийсь апетит до комплексу, що пропонується, є ще кілька страв, які не входять у комплекс або абсолютно неїстівні, або уп’ятеро-вшестеро пересолені. «Просимо до столу, їсти подано!» — закликають громадян з екранів телевізорів політофіціанти. «Помилуйте, скільки можна нас напихати цією надто пересоленою важкоперетравлюваною солянкою, нам би свого українського борщу» — волають до невидимих політкухарів пересічні громадяни. Повна свобода вибору і демократія — хто хоче, той їсть, хто не хоче, не їсть, — передають кухарі через своїх призначених спікерів.
Ті, хто має сили чинити опір, уже давно махнули рукою на комплексні політичні обіди і виживають, хто як уміє, зате можуть собі дозволити зберігати почуття власної гідності та право висловлювати свою точку зору.
Ті, у кого немає сил чинити опір, дружно шикуються в чергу за своїм комплексним обідом, в надії за рахунок отриманого пайка поліпшити своє життя вже сьогодні, для того, щоб завтра за отриману подачку заплатити в тисячному розмірі, щоправда, за іншими статтями: у вигляді збільшення вартості комунальних послуг, збільшення різних податків, зростання цін тощо. Я не маю претензій до таких виборців — хіба можна звинувачувати доведену до відчаю низьким рівнем життя людини в тому, що вона живе одним днем.
А ось до випускників кулінарного технікуму, які постійно підсовують українському виборцю щось неїстівне або вп’ятеро пересолену страву, питань більш, ніж достатньо, і найголовніше з них — невже для того вас навчали сучасних політтехнологій, аби ви вели інформаційну війну проти власного народу, пропонуючи йому вибори без вибору? Невже серед українських політиків немає жодного, котрий усвідомлює, що український народ це не тільки родичі, друзі і особливо наближені, а понад 46 мільйонів громадян? Невже серед українських політиків немає жодного лідера-патріота, здатного встати на повний зріст, піднестися над цією політичною тусовкою навколо державного корита і дати виборцям можливість вибору? Невже серед українських політтехнологів немає жодного, хто усвідомлює, що далі так жити не можна і реалізувати український вибір не за гроші олігархів, а за найбільшу ціну — заради майбутнього своїх дітей і внуків, майбутнього свого народу, своєї країни? Невже серед численних українських олігархів немає жодного, хто усвідомлює, що великі гроші дано їм не для того, щоб із жадібністю ділити створені народом матеріальні блага, а для того, щоб відродити країну і дати можливість своїй державі зайняти гідне місце у світі, відповідне нашому інтелектуальному, виробничому і природному потенціалу?
Сьогодні ми перебуваємо на тій критичній межі, коли час вставати на повний зріст усім, хто розуміє, що для України може бути тільки український вибір — нейтральна позаблокова держава з європейським рівнем життя і демократичних свобод.
