Шановна редакціє!
Серед справ нагальних вдалося все ж погортати ще пару чисел «Дня» і хотілося б відреагувати на статтю Олександра Воїна «Що робити?» в № 31. При цьому не хочу ломитися у відчиненi автором двері і передражнювати назву: «Що робити, щоб нічого не робити?» Принаймні, на відміну від інших подібних статей, внутрішня логіка статті О.Воїна проста і зрозуміла (хоч і заплутана, як на мій читацький погляд, банальними іронічними переходами): незалежна від будь-якої номенклатурщини українська інтелігенція могла б через газету «День» виробити програму розвитку України, а суспільно-політичні сили для її підтримки знайдуться... Погодьтеся, похвальний намір, і, головне, на всі часи!
Але в якій термінології буде викладена майбутня програма? Справді, в «ізмах» багато «тріскоту», але без них якраз і виходить «базікання». Хотілося б запитати автора: «середній клас», з яким він асоціює інтелігенцію, — це іронічний образ, заснований на марксистському понятті, чи політичний термін? Судячи з лапок — іронія, але тоді вся програма буде читатися з інтонаціями Жванецького. До речі, якщо доводиться писати про «олігархів» (тобто речі серйозні та поважні), не варто захоплюватися «аспірином».
За основу будь-якої програми не може не бути закладена філософська ідея. Якщо ця ідея не марксистська, то навіщо згадувати всує «соціалізм» або «капіталізм»? Водночас хотілося б поцікавитися в автора, як він обмине й «ліберальну модель»? Я майже впевнений: «середній клас» вигадає щось «середнє» — яку-небудь «соціал-демократію» (і вовки ситі, і вівці цілі) плюс «духовність», «соборність», «космізм» тощо. Якщо не «це», то «що» саме — важко уявити. Тим паче, що автор не береться стверджувати, з чого бідний інтелігент має виходити: чи то із «соціалізму», чи то з «переходу від капіталізму до соціалізму», чи то з «переходу від соціалізму до капіталізму, до переходу від капіталізму ще до чогось, над чим уже там, на Заході, розмірковують»... Отак, диви, й ще років десять спливе. Кому кросворд на сон грядущий, а «середньому класу» — «програма»...
З надією на розуміння, Анатолій СТРОЙКОВ, інженер, безпартійний, Київ
