В Україні проводиться багато різних зустрічей, на які запрошують і представників зарубіжних країн. Ось і недавно в Криму закінчилася конференція міжнародної організації «Ялтинська Європейська стратегія». Про Європейську перспективу України, її вступ до Євросоюзу говорили міністр закордонних справ Арсеній Яценюк, заступник голови Секретаріату Президента Олександр Чалий, представник України в ЄС Роман Шпек. Вони називали ті проблеми, які є в українському суспільстві, шляхи економічного розвитку, які потрібні для збільшення валового внутрішнього продукту. Не оминули учасники цієї зустрічі і політичну кризу в Україні. При цьому колишній президент Польщі Олександр Квасневський сказав, що з цим ми повинні самі впоратися, скільки ж ще iншим втручатися у наші внутрішні справи. Ще відвертішим був головний редактор французького телебачення Крістін Оксент. За його словами, мета всієї цієї діяльності полягає в тому, щоб поліпшувати умови життя людей, а між тим у нас є надмірне багатство, є і надмірна бідність, але час від часу треба домагатися й певних результатів.
Усім громадянам України треба добре замислитися над тим, що відбувається з нами, і тоді вже сам по собі випливає той висновок, що ми є свідками краху. Краху своїх надій, сподівань, передбачень. Навіть більше того, ми переживаємо крах української держави, вірніше сказати, крах будівництва неукраїнської України.
Попередження про це виникли давно. Тоді, ще в перші роки після проголошення незалежності, діячі ОУН на своїх зборах застерігали владу і суспільство, що це протиприродне явище — будувати державу без своєї мови, культури, церкви, звичаїв і традицій, без історичної пам’яті, без пошанування героїчних вчинків минулого і провідників нації. Адже саме там наша наснага, віра і сила, приклади на все життя. Це необхідно вивчати, знати, передавати наступним поколінням.
Головна ознака неукраїнської, непатріотичної влади — це піклування не про суспільне благо, а, перш за все, про себе, наближених до влади і обраних. У таких умовах ті, що причетні до матеріальних і фінансових цінностей, самі про себе турбуються. І досить успішно. А що ж залишається людям? Майже три чверті нашого населення знайомі з бідністю або межують з нею, бо в нас низькі зарплати, пенсії, різні виплати громадянам. Зростання ж економіки приводить до незначного їх збільшення, та й воно нівелюється підвищенням цін на товари, на проїзд у транспорті, тарифів на комунальні послуги. Та й ознаки духовної кризи у всіх нас перед очима, вони стають все разючiшими й неприхованими.
Суспільство, розділене на бідних і багатих, без середнього класу, приречене, воно не життєздатне, рано чи пізно зникне. А що ж наша Верховна Рада, які вона приймає закони? Та ті ж, що й привели до нинішнього становища в країні. Особливий цинізм, найвищий вияв неповаги до українського народу показала Верховна Рада п’ятого скликання, повноваження якої цілком справедливо припинив Президент Віктор Ющенко. Створена там коаліція у складі фракцій народних депутатів Партії регіонів, комуністів і соціалістів у своєму обслуговуванні можновладців дійшла вже й до зміни політичного ладу в країні, всупереч волі виборців.
Як виконує свої обов’язки призначений цією ж коаліцією уряд? Тут потрібно прямо сказати, що уряду Віктора Януковича, як і попереднім, вдалося стримати негативні тенденції розвитку економіки, налагодити виробництво в складних умовах переходу до ринкових відносин, надати соціальне забезпечення. Але якби всі наші уряди часів незалежності працювали так, як Верховна Рада або президенти Леонід Кравчук і Леонід Кучма, котрі випадково зайняли ці високі посади, то України вже б давно не було, вона припинила б своє існування як держава і стала звичайною територією, яку б швидко освоїли охочі до придбання чужих земель, а таких завжди не бракувало.
І все ж треба звернутися до однієї особливості нинішнього уряду Віктора Януковича. Сам його керівник, загалом людина виважених дій, з досвідом господарської роботи, неодноразово виступав з мовних питань, роз’яснював свої позиції, намагався тлумачити роль і значення російської мови, як і де вона вживається. Та й наше керівництво придiляє не належну увагу цим питанням. Зауважимо, що ні до якого Євросоюзу ми не підемо. З такими відповідальними працівниками ідуть на дно і ніхто нас не порятує — ні Америка, ні Росія.
Тепер нам зрозуміло, з яким залізобетонним головотяпством довелося зіткнутися Президентові Віктору Ющенку і його «помаранчевим» урядовцям, до того ж не досить обізнаними в сплетіннях управлінських структур. Тут діють свої неписані правила, звичаї, формальності. Вони беруть початок ще з радянських часів, коли виникла приказка: нам створюють видимість оплати, ми створюємо видимість роботи. Час уже змінився, з оплатою нашим чиновникам усе налагодилося, аж тут нова заковика. У кожного є свої інтереси, у когось — бізнесові, і вони простягаються не до сусіднього кабінету, а значно далі, то коли ж власні справи вирішувати, робочий же час обмежений, треба в нього вкладатися.
А звідки така обізнаність? За результатами роботи. Як говориться у святому письмі, по ділах пізнаєте їх. От ми і дізнаємося, і це всім відомо, що роки за роками збігають, а життєвий рівень людей в країні не підвищується, якщо і є якісь зрушення, то вони носять разовий характер. Еліта ж процвітає, її привілеї чітко визначені й ніхто не посягне на них, а соціальне дно поглиблюється і безвихідь стає все більш загрозливою.
То що ж, все даремно, наші зусилля нічого не дають, скрізь панує користолюбство і обман? Ні, це зовсім не так, це помилкова думка. Адже першу перемогу вже здобуто, скоро відбудуться дострокові вибори. Завдяки Президентові. До речі, наш Президент перший повів мову про українську націю, національні політику та інтереси. Завдання тепер у тому, щоб наповнити ці програмові засади реальним змістом, знайти їм гідних виконавців, повести рішучу боротьбу з корупцією і невіглаством.
А кого ж обирати? Знову ті ж самі прийдуть, усі вони там однакові. Однак після виборів не буде в парламенті Олександра Мороза з його липовими соціалістами, значно скоротиться представництво Партії регіонів як такої, що виявила свою державотворчу недієздатність. Кому ж віддати тоді перевагу? Тому, хто прагне приймати закони для розбудови своєї країни. Саме такими виявили себе В’ячеслав Кириленко, Лілія Григорович, Володимир Яворівський і багато інших сумлінних і порядних депутатів, які склали свої повноваження, щоб припинити крутійство та ігрища в стінах парламенту.
Нині соціально-економічне становище країни таке, що одній людині навіть найвищої державної посади, та й новому більш кваліфікованому уряду не здолати всіх труднощів, не впоратися з усіма завданнями. Потрібна надійна опора, пропрезидентська більшість у новому парламенті. Тільки спільні й узгоджені дії всіх гілок влади повернуть нам впевненість у наших силах і стануть запорукою успіху. Наслідки такого єднання відчують усі, від робітників, селян і службовців до керівництва країною вже найближчим часом.
