Якщо оцінювати новий виборчий закон у цілому, то моє особисте ставлення позитивне. Партійна система формування депутатського корпусу в нас виявилася спаплюженою — через відсутність політичної культури замість політичної відповідальності ми отримали політичну корупцію та політичну проституцію, а народних депутатів перетворили на кріпосних кнопкодавів-багатоверстатників. Повернення до мішаної системи виборів оцінюю позитивно: ті, хто має гроші, отримали вибір щодо їх використання — дати хабара партійному вождеві за місце в партійному списку чи вкласти в мажоритарний округ та здобути перемогу. Нові політичні партії замали можливість стати парламентськими, висунувши і провівши по мажоритарних округах потужних кандидатів. Самовисуванці й незалежні кандидати отримали можливість реалізувати своє конституційне право бути обраними. Виборці також можуть обирати, за що віддати свій голос: за гречку, дармову сотню чи за краще майбутнє своїх дітей та онуків.
Але в новому виборчому законі є деякі моменти, які в мене викликають занепокоєння.
По-перше, підвищення прохідного бар’єра для партій вважаю недемократичним. За великим рахунком, встановлення будь-якого прохідного бар’єра фактично є фальсифікацією народного волевиявлення. Якщо наші громадяни є рівними незалежно від політичних переконань, як стверджується в Конституції, то в парламенті мають бути представлені всі політичні партії, за які проголосувала достатня для отримання одного депутатського місця кількість виборців.
По-друге, я не схвалюю норми про обов’язкове надання медичної довідки для виборців, які голосують на дому. Це значно ускладнить участь у виборах людям похилого віку, особливо якщо зважити на те, що медицина у Феофанії та сільська медицина — це зовсім різні речі.
По-третє, у мене виникло запитання: кому заважала графа «Проти всіх»? На мою думку, скасування цієї графи значно полегшить фальсифікацію волевиявлення громадян. Пояснюю чому. Однієї безсонної ночі, що я провів в Окружній виборчій комісії під час підрахунку голосів на виборах 2002 року, я звернув увагу на один цікавий факт. Кількість бюлетенів, визнаних недійсними, на дільницях була незначною: два, п’ять, іноді десять, а на п’яти виборчих дільницях кількість недійсних бюлетенів була від 30 до 50, причому всі дільниці були розташовані в одному населеному пункті. Погодьтеся, дуже дивно, що в цьому населеному пункті кількість недійсних бюлетенів у десять разів більша, ніж в інших населених пунктах. Це наводить на думку, що тут проводилася фальсифікація волевиявлення громадян шляхом псування бюлетенів, а двісті голосів лише в одному населеному пункті на виборах у мажоритарних округах — це дуже багато.
Усі ми бачили, як під час виборчої кампанії в наших сусідів голова виборчої комісії проставляв відмітки в бюлетенях. Можна проставляти відмітки в чистих бюлетенях, а потім їх викидати — але це значно складніше, ніж додати відмітку в бюлетень під час підрахунку голосів, щоб визнати бюлетень недійсним і таким чином відібрати голос у конкурента. Ви запитаєте, при чому тут графа «проти всіх»?
Провівши експрес-опитування серед громадян, я переконався, що реакція виборців на скасування графи «Проти всіх» була переважно такою: піду на вибори та викреслю всіх. Таким чином кількість недійсних бюлетенів зросте в декілька разів: на останніх президентських виборах у другому турі кількість тих, хто не підтримав жодного кандидата, була в чотири рази більшою від кількості зіпсованих бюлетенів. Якщо в наведеному прикладі явно простежується роль недійсних бюлетенів, то за їх збільшення в декілька разів можливості маніпуляцій виростають у рази, які завжди можна пояснити тим, що так виборці відреагували на графу «Проти всіх», що в умовах мажоритарних округів, де розрив між кандидатами буває в декілька сотень голосів, дає широкі можливості для «редагування» волевиявлення громадян, і може статися, що найкращий час у забігу покаже той, хто прибіжить третім.
