У житті кожної людини буває час великих змін. Так, у 12 — 14 років починається формування характеру — настає перший перехідний період. У 35 — 40 років, як правило, завершується формування характеру, і цей складний час за аналогією називають другим перехідним періодом. У цьому віці людина вже зазвичай досягає певного статусу, вона має свою стабільну систему цінностей і коло знайомих. У середині життя багато що доводиться змінювати і переосмислювати. Психологи стверджують, що тільки після 35 — 40 років спостерігається справжній розквіт особистості. Це час, коли ніби встановлюється баланс між тим, що людина досягла, і тим, чого вона хотіла досягти. Більшість людей по мірі дорослішання стають спокійнішими — намагаються не витрачати себе на дрібниці, а керуватися тим, що дійсно важливо. Тому в демократичних країнах при обранні на вищі посади дотримується віковий ценз — наприклад, кандидат у президенти, як правило, повинен бути не молодшим за 35 років.
Як відомо, життя такого складного організму, як держава, в чомусь нагадує наше, людське життя. Адже до кінця 80-х років середній вік жителів країн Східної Європи становив близько 35 років. Тобто, якщо екстраполювати поведінку окремої людини на політику країни загалом, то в 90-х роках об’єктивною течією історичних процесів була запрограмована криза в усій Східній Європі, внаслідок якої відбувається хворобливе формування нового інституту — Європейського Союзу.
Радянський Союз був державою з відносно молодим населенням (як і нинішні країни третього світу, в т. ч. республіки Середньої Азії, в яких ще не завершився демографічний перехід). Тому в Союзі процвітав культ особистості, а більшість країн-сусідів були або класовими ворогами (США, Західна Європа, Японія та ін.), або просто недругами (КНР та ін.).
У 1991 році середній вік українців становив 37 років. (Напевно, не дарма творці пам’ятника Незалежності вирішили зобразити не молоденьку дівчину, а зрілу жінку). Тому й політика незалежної України так різко відрізняється від політики СРСР. В Україні існує опозиція, критичне ставлення до влади, типове для розвинених демократій. Усі свої внутрішні і зовнішні проблеми Україна намагається вирішувати шляхом компромісу, а не конфлікту. Тому сьогодні (будемо сподіватися, і надалі) у нашої країни немає і не буде ворогів — ні класових, ні «цивілізаційних», ні будь-яких інших.
1 грудня 1991 року Україна на Референдумі проголосувала за незалежність, і до Різдва (католицького) Радянського Союзу не стало. Багато хто і зараз не може зрозуміти, чому так легко і швидко розпався такий моноліт? Вчені-демографи вважають, що стабільними в принципі не можуть бути держави, в яких:
1. Чисельність титульної нації менша за 50 — 60%.
2. Чисельність другої нації, яка не має державності, більша за 25 — 30% від титульної.
3. Імовірність політичної дезінтеграції різко посилюється під час економічної кризи.
Саме тому більшість розвинених країн (крім Канади і Бельгії) мають стабільну демографічну структуру, а більшість країн, що розвиваються, навпаки, балансують на межi розвалу; їх цілісність може бути збережена тільки за допомогою диктатури і воєн.
На початку 90-х в результаті депопуляції в Росії і демографічного вибуху в Середній Азії росіяни становили близько 50% населення СРСР. Україна — друга за чисельністю республіка — вiдіграла вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу. Нарешті, в другій половині 80-х відбувся обвал цін на світових ринках нафти — потік нафтодоларів вичерпався і почалися економічні негаразди. Таким чином, поєднання всіх трьох провідних чинників сприяло стрімкому і майже безкровному падінню СРСР. Тому необхідно пам’ятати, що будь-яка спроба політичної інтеграції всередині кордонів СНД породжуватиме дезінтеграцію і авторитаризм всередині самих країн Співдружності, адже демографічна структура екс-СРСР нежиттєздатна. Так, наприклад, у Росії при підготовці Союзу з Білорусією протестували регіони — їхнiй статус автоматично знижувався.
«Криза» в перекладі означає «перелом», «час вибору». Більшість східноєвропейських країн вже пережили кризу, тому що вони зробили вибір — стали кандидатами в ЄС. Коли ж свій вибір зробить Україна?
