Яскраві відеоряди з сесійного залу парламенту, теракти в Лондоні, загибель актора Анатолія Дяченка. Детальніше про ці та інші події — у нашій традиційній щотижневій рубриці.
Марія КИСЕЛЬОВА, веб-дизайнер ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України:
— Коли у світі відбувається певна приголомшлива подія, довгий час новинні стрічки різних ЗМІ та інформагентств ніби застигають на місці та ставлять всі інші події на другий план. Теракти в Лондоні на деякий час відключили можливість сприймати будь-яку іншу інформацію. Факт того, що розкручений американськими медіа страшний образ терориста підібрався ближче, у Європу, змушує людей слідкувати лише за розслідуванням кривавих вибухів і нічим, крім цього, не цікавитись.
А в Україні все йде, як завжди. Комедіанти у парламенті старалися з усіх сил веселити свій народ, спонукати його до творчості (одних анекдотів скільки наплодилося!). Але позитив у цьому є: принаймні тепер усі знають, що таке СОТ і чому її не люблять комуністи. Але незважаючи на теракти в Лондоні та бійки у Верховній Раді, насправді засмутила мене лише одна сумна подія — загибель українського телеведучого та актора Анатолія Дяченка. Його було приємно бачити на екрані, порівнюючи з багатьма іншими, як кажуть, шоу-менами. Ця людина відрізнялась виключною здатністю створювати веселу, приємну, ненав’язливу атмосферу, ніколи не намагаючись привернути до себе всю увагу. Він був на екрані тому, що робив добре свою роботу, а не тому, що прагнув інтересу до себе та популярності.
А в особистому житті, на щастя, не відбувається нічого. Чому на щастя? Тому що, коли дивишся на події у світі та в країні, просто не віриться в існування такого поняття як «добрі новини». То хай краще у всіх, як і в мене, буде така стабільність, коли є з ким укриватися від будь-яких подій і разом переживати глобальні та локальні катаклізми.
Микола ІВАНЦІВ, головний редактор Буської районної газети «Воля народу» (Львівська обл.):
— Мене стурбувала й прикро вразила подія, яка мала широкий розголос. Мається на увазі конфлікт Юлії Тимошенко і Володимира Литвина. І це сталося в той час, коли навпаки, потрібне консолідування. Уряду, який уже давно мав би відмовитися від певної опозиційності, слід почати працювати разом з Верховною Радою, тим паче, що вона допомогла їм прийняти певні закони по СОТ. Тепер важливо, щоб цей випадок не мав наслідків при створенні майбутнього блоку на вибори 2006 року. Я так розумію, Литвина не хочуть брати в цей блок. Зрозуміло, що це мають вирішувати десь там, нагорі. Аби тільки нам не довелось говорити про створення штучної так званої більшості в парламенті. Варто зазначити, що Віктор Ющенко досить оперативно відреагував на цей конфлікт. Він, звичайно, міг би якось передбачити і не допустити його. А зараз, зрозуміло, йому потрібно це вогнище погасити.
А що доброго? Добре, що літо в нас більш-менш нормальне. Сподіваюсь, що воно сприятиме нам на жнивах. А це — основне для села. Нам головне — урожай: аби ми його зібрали в нормальні терміни і не було великих втрат. Хотілося б, щоб на фоні цих всіх політичних катаклізмів ми хоча б на зерновому ринку не мали проблем, щоб була нормальна ціна на зерно, щоб хтось на цьому не заробляв, і село мало прибутки, з якими можна було б без труднощів вступити в наступний сільськогосподарський рік.
Нині працюю над проектом створення у себе в Буську редакційно-видавничого підприємства. Микола Томенко, здається, уже забув про свої обіцянки щодо свободи слова та роздержавлення ЗМІ. Вони якось відійшли на задній план. І, мені здається, до виборів це забудеться взагалі. «День», до речі, писав, що слід зробити так, щоб газету не знищили після реформування ні фінансово, ні політично. Мене турбує це питання. Свою ініціативу я буквально пробиваю на сесії райради. Одначе все спирається у наше недосконале законодавство.
Міхаель КОН, докторант Швейцарського федерального технологічного інституту, турист із Цюріха:
— Я дещо некомпетентний у подіях, які відбувались останнім часом у світі, тому що весь поринув у подорожі. Цього літа я планую повністю дослідити українську столицю та Автономну Республіку Крим. Отже, приїхав у Київ три дні тому. Уже побував у Києво-Печерській лаврі, Музеї Великої Вітчизняної війни, на Андріївському узвозі... Сказати, що Київ — європейське місто — це не сказати майже нічого. Вражень — повно. Вже запросив кількох друзів зі Швейцарії приєднатись до мене тут. Тим паче, що зараз зробити це дуже легко — ваш Президент Віктор Ющенко дозволив європейцям приїжджати без віз. Тому, гадаю, що Київ цього літа прийматиме небачену кількість туристів. І це добре як для українців, так і для нас — іноземців. А взагалі, щиро переконаний: якби в Україні не відбулась помаранчева революція, мене б тут зараз не було...
