Справжнім святом мистецтва став вечір пам’яті видатної польської естрадної співачки Анни Герман, присвячений 70-річчю з дня її народження, який, за ініціативи шанувальників її таланту з Києва і Чернівців, відбувся на початку квітня в приміщенні Чернівецького обласного українського муздрамтеатру ім. Ольги Кобилянської.
Сюжет вечора органічно складався з двох частин — музичної, під час якої пісні з репертуару співачки виконували разом з глядацьким залом професійні й самодіяльні виконавці з Києва, Одеси та Чернівців, і показу створеної київськими кінематографістами документальної стрічки, присвяченої життєвому та творчому шляху Анни Герман під символічною назвою — «Светит незнакомая звезда».
Саме цими рядками починається одна з її найулюбленіших пісень — «Надежда», композитора О. Пахмутової та поета М. Добронравова, яка так сподобалася в свій час багатьом слухачам не тільки в Польщі і Радянському Союзі, а й в багатьох країнах, де співачка виступала з сольними концертами.
Глибоко символічно, що відлунням рядків цього пісенного шедевру стало відкриття 2004 р. на алеї мистецтв у Москві зірки Анни Герман, на яке були запрошені з Варшави її рідні — мати пані Ірма, чоловік — пан Збігнев Тухольський та син — пан Збігнев Тухольський-молодший.
На жаль, наприкінці минулого року у віці 97 років пані Ірма пішла з життя, заповівши зберігати пам’ять в серцях про улюблену доньку своїм зятю та онуку.
Тому безперечною родзинкою мистецького свята у Чернівцях стала присутність в залі чоловіка співачки, пана Збігнева Тухольського-старшого, люб’язно запрошеного в Чернівці організаторами вечора пам’яті співачки, який поділився з присутніми в залі шанувальниками творчості його дружини спогадами з їх подружнього життя.
Вечір завершився виконанням невмирущого пісенного шедевру «Надежда» у фонограмному запису самої співачки, якій голосно, зі сльозами на очах підспівував весь зал.
По закінченні святкової імпрези пан Збігнев розповів, як він познайомився зі своєю майбутньою дружиною: «Було це в далекому 1960 році, коли я, — молодий варшавський інженер приїхав у відрядження до Вроцлава. Прийшовши у вихідний день в міський басейн, якось миттєво зоорієнтувавшись, попросив подивитись за моїм портфелем, в якому були гроші і службові папери, високу струнку дівчину з підручником, який вона, сидячи, тримала на колінах. Вона мужньо виконувала моє нахабне доручення, доки я не виліз з води. Але не розгнівалась, що мені, в свою чергу, дуже припало до душі. Ми розговорились і слово за слово якось органічно познайомились. Це і була Анна, на той час — студентка Вроцлавського геологорозвідувального інституту.
Пізніше, почувши вперше, як вона співає, я був вражений неповторною красою її голосу, недарма ж, коли вона проходила курс лікування у лікарів-отоларингологів Великого театру у Москві, вони назвали її голосові зв’язки перламутровими, які за своєю еластичністю навіть перевищували зв’язки легендарного Федора Шаляпіна.
Ми все більше прив’язувалися одне до одного. Популярність Анни як співачки вийшла далеко за межі Польщі, вона виступала з концертами в Радянському Союзі, країнах Східної Європи. Під час гастрольних виступів в Італії сталася та жахлива автокатастрофа, яка надовго поклала її на лікарняне ліжко, спочатку в Італії, куди ми з пані Ірмою прилетіли вже на другий день після аварії, а потім в Польщі, куди її перевезли, як тільки вона трохи отямилась.
Я запропонував їй одружитися, ще сидячи біля її ліжка в лікарні в Італії. Не відходив від неї ні на крок, після того як було знято гіпс, допомагав заново вчитись ходити спочатку на милицях, а потім вже без їхньої допомоги.
У підсумку особиста мужність Анни і наша з панною Ірмою любов до неї зробили диво, Анна знову повернулася на професійну сцену.
У сімейному колі дружина була такою ж лагідною і привітною, якою вона виглядала на сцені. Після її повернення на естраду ми, нарешті, отримали власне житло у Варшаві — міністерство культури країни виділило нам невеличку квартиру в одному з віддалених спальних районів столиці. Весь порядок в квартирі підтримувався Анною, до речі, всі ескізи і пошив своїх концертних суконь вона розробляла і здійснювала власноруч.
Повертаючись після тривалих гастрольних подорожей, дружина у рідкі для неї дні відпочинку пригощала нас власноруч приготовленими стравами, серед яких ми особливо полюбляли справжній середньоазіатський плов, рецепт якого вона запозичила у пані Ірми, котра довгий час жила в Узбекистані і де в місті Ургенч і з’явилася на світ у 1936 р. маленька Анна.
В неї ніколи не було ніяких ознак «зіркової хвороби», хоча неодноразово перемагала на престижних польських та міжнародних конкурсах і фестивалях, володіла титулом найвродливішої пані Польщі.
Вона ніколи не включала в свій репертуар прохідних пісень, співала лише такі, які були близькі серцю та зачіпали душу. Тому і досі її люблять і пам’ятають численні шанувальники як нашої країни, так і республік колишнього Радянського Союзу, багатьох європейських країн. Провідні композитори і поети з багатьох країн пропонували їй свої твори, вона багато знімалась в музичних телепрограмах, почала співати твори класичного оперного репертуару на сцені Варшавської опери.
На жаль, всі подальші творчі задуми перекреслила важка, невиліковна хвороба і в 1982 р. вона пішла з життя у віці 46 років, залишивши нам з пані Ірмою на спогад про себе шестирічного сина».
Без сумніву, в Україні люблять і пам’ятають видатну творчу особистість — співачку Анну Герман, оскільки в залі театру були присутні не тільки представники старшого і середнього поколінь, які запам’ятали її живою, а й багато молоді. Та й поляки не забувають про свою улюбленицю. На одному з каналів Варшавського телебачення багато років існує спеціальна музична програма, в якій постійно звучать пісні в її виконанні, демонструються фрагменти з її концертів.
Глядацький амфітеатр в місті Зелена Гура (де вона в свій час вперше у житті стала переможницею фестивалю польської естрадної пісні) носить її ім’я. Останні 6 років відновлено проведення фестивалю, і молоді виконавців, з усіх куточків країни обов’язково включають в свої виступи пісні з її репертуар.
70-ту річницю з дня народження Анни Герман Польща відзначила статтями в столичній і провінційній пресі. В престижних концертних залах Варшави відбулися концерти, присвячені її творчій спадщині.
