...Хороший господар у своїй оселі ніколи не тримає битого посуду і хворих рослин — кажуть, вони мають погану енергетику, і наші предки знали це задовго до появи моди на фен-шуй.
Господарі столичного Майдану цього, схоже, не чули. Скло біля підніжжя монументу, Лядських воріт і на «теплицях» зазвичай брудне й потріскане. Чиясь рука вишкребла «Ты лудший». Гранітні плити перекосились і порозповзались, а деяким із них хтось встиг «приробити ноги». Плафони ліхтарів, як би це сказати... Словом, їх облюбували голуби, причому дуже давно. З металевого ліхтарного стовпа стирчить оберемок дротів. Фонтани довго-довго не працювали і були ввімкнені лише напередодні святкування 20-річчя Незалежності.
За винятком клумби, що біля монументу, квіти зів’ялі й пожовклі, якісь депресивні. Газони — або вперемішку з пирієм і щирицею, або геть без трави. Про такі банальні речі, як сміття, бруд, іржа, зайве й згадувати. Картина в «трубі» ще вбогіша, ніж на поверхні...
Утім, матеріальне запустіння Майдану не є його найбільшою вадою. Зовсім уже безнадійним постає його образ, коли від речей матеріальних розвернутися в бік тонкого світу символів і змістів. Таке враження, що двадцяти років української незалежності наче й не було.
Табло на Будинку профспілок, як виявляється, «розмовляє» одразу трьома мовами. Похвально, але... Державна мова не коментується. Англійська — уособлює задекларований всіма владами останніх десятиліть рух на інтеграцію до Європи, а сьогодні ще й Євро-2012. А от що на головному годиннику країни символізує мова держави, іменем незалежності від якої й названо головну площу країни, у звичну логіку речей не вписується.
Можливо, ті, хто до цього доклався, міркували так, що представники більшості націй світу якось вже розберуться, що означає, приміром, «September», а от носії «великого-могучего» потребують сторонньої допомоги, як люди з особливими потребами. Тому жест цей схожий, радше, на ведмежу послугу, ніж на знак особливої поваги.
«Командні висоти» над головною площею України впевнено контролює реклама російського мобільного оператора «МТС». Трохи нижче на фасаді того ж будинку величезними літерами виведено — «Сбербанк России».
Але, віддамо належне, цьому банкові хоч вистачило такту іншу вивіску, вже російською мовою, розвернути на 90° — у бік Хрещатика. «Сбербанк», до речі, в серці української столиці не почувається самотньо: поруч вивіски його «земляків» — ВТБ-банку та Альфа-банку.
Від матрьошок аж в очах рябіє. Тут же продаються радянські військові нагороди й символіка. А для того, щоб придбати футболки з написами: «СССР», «КГБ», «АК-47», «Реальный пацан», «Люблю повеселиться, особенно пожрать», іти на Андріївський узвіз або їхати до Білокам’яної не обов’язково — цієї атрибутики «Русского мира» тут хоч на роги бери. Ніби у Пушкіна списано: «Здесь русский дух, здесь Русью (не Київською. — Авт.) пахнет».
А якщо сувенірний «блин с икрой» навіє апетит, можна поласувати морозивом у кіосках «Лакомка» або скористатися гостинністю закладів із не менш «українськими» назвами»: «Буфетъ на Майдане», «Сеть закусочных «Буржуй», «Два гуся», «Кофе-тайм», «Биг-Бург», «Блинная».
Висновок напрошується такий, що сьогоднішній Майдан — це суцільна малоросійщина вкупі із замшілою провінційністю. Словом, повний МАЙДАНЪ. А якщо з якоюсь незалежністю він і асоціюється, то хіба що від української культури, української самобутності та українських же законів.
Бо, принаймні, законодавство про мови й рекламу на цій території не діє. Мало не половина вивісок, реклами й оголошень на Майдані та на прилеглих територіях, на радість адептам політичного православ’я, — не державною, а російською мовою.
Симптоматично, що біля входу до торговельного центру «Глобус» — того самого, що оклеєний рекламою американського ситра і слугує фоном для монументу Незалежності України, відвідувачів запрошують і «Welcome», і «Добро пожаловать», але тільки не «Ласкаво просимо». І це — в самісінькому серці української столиці.
Загалом же побачене дає змогу припустити три можливі причини доведення головної площі країни до такого жалюгідного стану.
Перша: комусь при владі дуже муляє Україна з її незалежністю. А формування негативних асоціацій (який Майдан — така й країна з її незалежністю) дискредитує Україну. На користь цієї версії свідчить як свідома занедбаність Майдану, так і потужний ідеологічний наступ на його сформований самою назвою та подіями 2004 року образ. Це, зокрема, і багатомісячна «окупація» площі малоросійським Майdан’sом, й організований київською мерією 9 травня червонопрапорний «день совка», і розворот сцени Майдану від традиційного в останнє десятиліття українського року в бік російськомовної попси, як ми це бачили й під час святкового концерту до Дня Незалежності.
Друга: у дуже багатьох охочих на лацкани «Brioni» стікає слина від бажання долучитися до реалізації народних грошей на чергову «будову століття». З огляду на це столична влада очікує, коли, нарешті, нова, не менш грандіозна реконструкція стане невідворотною.
І третя: перша і друга, разом узяті. Так би мовити, приємне з корисним.
