Відновлюється історична правда про політичні репресії більшовицьких інквізиторів, які завдали великої шкоди україн-ській нації. Мені це болить і... особисто. 16 березня 1938 року в Полтаві був безпідставно заарештований мій батько. Додому не повернувся. Загинув в одному із таборів ГУЛАГу (Пермська обл., Росія). На день арешту мені було менше трьох років, матері — 26. Реабілітований 1958 року.
Свого часу на мій запит у Москву: «Де ж могила мого батька?» — отримала відповідь: «За истечением срока давности место захоронения установить невозможно...»
І досі я (і не лише я) не маю статусу потерпілої від тоталітарного режиму. Звертаюся до народних депутатів, до уряду України. Але проблема так і не вирішена...
«Розкопана правда» й організована Інститутом національної пам’яті виставка на Хрещатику про жахи ГУЛАГу ятрять душу...
