Щоосені в Україні настає пора, коли вже похолодало, але комунальні служби через газові проблеми якомога довше зволікають з початком опалювального сезону. Не лише надворі, а й у житлових будинках стає нестерпно холодно й незатишно, особливо в дощові й похмурі дні. Руки самі тягнуться до гарячого чайника, а вранці як ніколи радієш сонячному світанку. Але люди зігріваються не лише газом і окропом, а й шукають душевного тепла. Далеко не останню роль у житті, як і раніше, відіграє мистецтво, здатне дарувати позитивні емоції, гарний настрій і створювати гармонію.
Володимир РИБАЛЬЧЕНКО, економічний оглядач:
— Особисто мені навіює оптимізм великий урожай, зібраний на Дніпропетровщині й узагалі в Україні. Вихідними днями я відвідав три господарства, де продовжують збирати соняшник. Усе це дає впевненість, що ми зможемо перезимувати, й ціни на продукти не будуть убивчими. Кажу про це тому, що становище в економіці в цілому тривожне. Незважаючи на бадьорі реляції уряду, на багатьох металургійних підприємствах спостерігається спад виробництва. Лихоманить навіть великі комбінати, що вважаються флагманами промисловості. Середня зарплата у металургів, як вони кажуть, знизилася до трьох тисяч гривень.
Про інші галузі годі й казати, хоча заробітки в промисловості в цілому визначають купівельну спроможність наших людей. На цьому тлі мене порадували акції афганців і чорнобильців, що відбулися не лише в Києві, а й у багатьох обласних центрах. Вони заявили про свою недовіру владі й показали, що не просять, а вимагають збереження соціальних пільг, які цілком заслужили. І слова у афганців не розійшлися зі справою, коли депутати й чиновники вирішили їх проігнорувати. Але опинившись віч-на-віч з тими, хто був фронтовиком, влада здрейфила й відступила, що викликало захват у багатьох людей. Адже більшість жителів України два роки безсило спостерігають за «реформаторськими» експериментами, які проводить влада. З другого боку, мене здивували дніпропетровські студенти, котрі ухвалили резолюцію, що засуджує Дарину Степаненко. Виглядає це дещо дивно — в усьому світі студенти виступають ініціаторами громадських протестів, а в Україні дозволяють «пудрити» собі мізки.
Олександр РАЗУМНИЙ, письменник:
— Мене непокоїть те, що в Дніпропетровську за позовами комунальників почали накладати арешт на майно городян, які мають борги. Засмучує не сам факт стягнення боргів, а нецивілізований підхід до проблеми. Адже сплатити за «комуналку» навіть у центрі Дніпропетровська подеколи неможливо. Банки стягують комісію до 10 гривень за один платіж — тому городянам невигідно платити щомісячно. Вони накопичують борги ще й тому, що треба стояти в довгих чергах, а всі технічні новації чомусь не приживаються або приживаються погано. Міській владі, на мій погляд, давно вже час звернути увагу на цю проблему. Повторюю, люди погано платять не тому, що не хочуть платити, а тому що платити дуже незручно. А от за мобільний зв’язок, наприклад, заплатити аж ніяк не проблема. Такі послуги надаються на кожному розі й на кожній зупинці. Напевно, проблема неплатежів і боргів — це результат страшенно неефективної роботи наших комунальних служб, а не самих громадян. Порадувало ж мене днями відкриття на центральній площі Дніпропетровська нового торговельно-розважального центру. Два роки тому багатьох городян розсердило те, що міська влада дозволила забудовникам знести монументальні будівлі готелю «Центральний» і універмагу «Дитячий світ». Ці будівлі входили до єдиного архітектурного ансамблю головної площі, розробленого відомим архітектором Олександром Красносельським. Чиновникам це виявилося абсолютно байдуже. Звісно, те, що звели, з погляду архітектури виглядає дуже спірно, але нарешті центр міста знову набув житлового вигляду. Можливо, городяни з часом звикнуть і до нової будівлі, обвішаної рекламою та телеекранами.
Наталя РЕКУНЕНКО, старший науковий співробітник Дніпропетровського художнього музею:
— Мене шокував запис смерті студента Ігоря Індила, розміщений в інтернеті. Судячи з усього, її було зафіксовано на камеру стеження, встановлену у відділенні міліції. Молодий хлопець вмирав, але ніхто йому не надав допомогу. Це просто якесь беззаконня. Але й останні події в Одесі теж свідчать, що з правоохоронними органами у нас великі проблеми.
Порадувало мене останніми днями відкриття в нашому музеї виставки робіт шведських і українських карикатуристів, присвяченої проблемі глобального потепління й кліматичних змін — усього близько 30 робіт. Молода вчителька привела до музею школярів, і треба було бачити, як уважно вони слухали лекцію. Даремно говорять про те, що молодь у нас нічим не цікавиться, крім інтернету й соціальних мереж. Я переконалася в тому, що вони тягнуться до знань і їх цікавить мистецтво. Зараз художній музей приділяє набагато більше уваги розміщенню інформації на сайті, робить розсилки про майбутні виставки, й така робота дає свої результати. За останній рік кількість відвідувачів збільшилася вдвічі-втричі.
Валентина ОРЛОВА, директор творчих, художніх і пізнавальних програм Дніпропетровського обласного радіо:
— Для мене найкращі новини пов’язані з мистецтвом. Днями в Дніпропетровській філармонії відбувся концерт, присвячений 200-річчю з дня народження Ференца Ліста, в якому взяли участь український піаніст Дмитро Суховієнко та вокалістка з Бельгії Мартін Рейнер. Зал у нашій філармонії невеликий, але там звучали унікальні твори. Ліст написав 84 пісні, й частина з них звучала в концерті. Вони виконуються в нас дуже рідко, якщо не сказати надзвичайно рідко. Тому така подія була дуже яскравою. До речі, Дніпропетровськ — єдиний з обласних центрів, який зміг організувати концерт подібного рівня. Узагалі Ліста пов’язувала з Україною не лише гастрольна діяльність піаніста. У Києві він зустрів Кароліну — жінку, яка неабияк вплинула на останній період його життя, але це окрема історія. Хочеться відзначити також відкриття в Дніпропетровському національному історичному музеї чудової виставки, присвяченої 20-річчю художнього центру «Петриківка», завдяки якому в наш час зберігається народний живопис. У Білому залі музею представлені роботи майже 50 художників усіх часів. І ця виставка, на мій погляд, увібрала в себе життя села, де живуть талановиті люди, які продовжують творити. На жаль, про відкриття цієї виставки було мало інформації, незважаючи на те, що 22 жовтня в самій Петриківці буде велике свято. Хочу зазначити, що для України петриківський живопис відкрив перший директор Дніпропетровського історичного музею Д.Яворницький. Він одразу зрозумів його цінність і те, що цей народний живопис відображає українську художню ментальність. Тепер Петриківка — візитівка всієї України. Але краще просто прийти на виставку й подивитися. Приємно також, що мистецтво допомагає Дніпропетровську — індустріальному місту з еклектичною архітектурою — знайти своє обличчя.
