Проведене «Днем» у рамках оголошеного нами «Форуму молоді» анкетування студентів НаУКМА, результати якого були надруковані у №87, спонукало нашу молоду читачку з Києва — десятикласницю Українського гуманітарного ліцею Дарію Піотровську — до проведення власного аналогічного опитування у середовищі учнівської молоді. Його результати здалися нам настільки цікавими, що ми вирішили ознайомити з ними наших читачів.
Зараз, певно, немає жодної людини, яка б не задумалася над тим, що живе в такий нелегкий, але цікавий час, у час перемін. Змінюється століття, змінюється тисячоліття, повинні змінитися й ми.
Як же прагне змінитися наша молодь? Я хочу…
— 35% — стати ласкавішим, добрішим, веселішим;
— 25% — знайти кохану (коханого);
— 20% — мати більше друзів;
— 10% — краще вчитися;
— 5% — стати свідком чогось цікавого;
— 5% — мати кращі стосунки з батьками.
(Опитувалися учні УГЛ, гімназії № 32).
Радує те, що більшість молодих людей у першу чергу прагнуть змінити себе задля того, щоб іншим людям було приємно з ними спілкуватися. Актуальним, як бачимо, є питання спілкування як з однолітками, так і з батьками. Про навчання, на щастя, також ще не забувають.
Але то були мрії. Спробуємо дізнатися, чого реально очікує молодь України від нової ери.
Гугуєва Олена, 11 клас:
— Я вважаю, що моє життя у новому міленіумі суттєво зміниться, адже в наступному році я сподіваюся вступити до вузу (НаУКМА). Я зроблю все для того, щоб моє студентське буття я збудувала сама, своїми власними силами та творчими ідеями. Але ще я мрію про те, щоб мій шкільний колектив став ще дружнішим, щоб ми не забули одне одного після закінчення школи. Я переконана, що нова епоха усім нам у цьому допоможе.
Урсуленко Ксенія, 10 клас:
— Щодо мене, я очікую серйозних змін. Ще більш кардинальних, ніж ті, на які я чекала на початку цього року. Я знаю, що кожне століття, тисячоліття має свій напрямок. Були епохи мистецтва, техніки… Мені дуже цікаво дізнатися, який же напрямок матиме третє тисячоліття. Я дуже рада, що можу бути свідком таких цікавих змін життя людства.
— А якою ви бачите Україну у новій епосі?
Ксенія:
— Є всі підстави прогнозувати, що реформи освіти найближчим часом успішно завершаться, усі будуть ними задоволені, відчують переваги нововведень. Разом із освітою підніметься й рівень економіки. Деякі кажуть, що наступне століття стане століттям біології. Наскільки я знаю, у нас готують чудових спеціалістів у цій галузі, їх цінують за кордоном. Тож можна прогнозувати, що й Україна заявить про себе світові, зробивши цінні відкриття. Технічна революція відбулася, нового обладнання в Україні мало, але воно є. Отже, є всі можливості не лише принести користь світовому суспільству, а й нарешті показати, на що ми здатні. Хто знає, можливо, колись на сторінках газети побачимо заголовок: «Українці воскресили мамонтів» або ж «Хто сказав, що птеродактиль вимер назавжди?»
Олена:
— Звичайно, хочеться бути оптимісткою. Але прогноз подальшого розвитку України не є зовсім фантастичним. Адже цього року обсяги ВВП повинен збільшитись на 5%. Цілком можливо, що за таким першим кроком хода України стане зовсім твердою та рішучою. Відносини з іншими країнами також налагодяться. Нещодавно я була у Львові і приємно подивувалась тим, що ще 1998 року Львів увійшов до Міжнародної організації ЮНЕСКО. Ця організація щороку надає місту кошти на реставрацію будівель, удосконалення музеїв тощо. Із цього всього можна зробити висновок, що у XXI столітті на міжнародній арені Україна стане помітною, шанованою державою.
Віталій Штефан, 11 клас:
— З бюрократичної держави Україна з її теперішніми політичними тенденціями перетворилася на державу з формальними ознаками самостійності. У нашій державі немає найголовнішого — справжніх патрiотів.
Взагалі, на сьогоднішній день українці не усвідомлюють, що Україна ще не є реально самостійною. Усі її кроки спрямовані лише на те, щоб догодити Європі та загалом світові. Можливо, є ще такі люди, які бачать і усвідомлюють це, але вони мовчать. Молодь мовчить! Молодь не повинна мовчати, коли треба говорити, вона не повинна схилятися перед авторитетами. Зараз молоді люди надають перевагу власному процвітанню, не піклуються про майбутнє держави. А що може чекати на неньку Україну з такими її «дітьми»?
