На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано п’ятнадцять законопроектів, які передбачають надання російській мові статусу офіційної, тобто другої державної, і лише два, які захищають існуючий конституційний статус мови титульної нації. Останнім зареєстровано законопроект голови Соціалістичної партії Олександра Мороза, яким передбачається надати російській мові статус офіційної та визнати офіційними мовами ті, які визнані робочими мовами органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також ті, які використовуються у службовому спілкуванні, освіті та культурі, веденні документації й діловодства, при проведенні офіційних засідань, у інформаційному просторі та у відносинах із громадянами.
Як видно, «законотворча ініціатива» Мороза спрямована на радикальний перегляд чинного мовного законодавства, яке, незважаючи на численні вади, усе ж передбачає пріоритетний розвиток української мови. Якщо парламент підтримає згаданий законопроект, то в Україні запанує по-суті дві державні мови, а зважаючи на існуючий мовний стан, одна — російська. Але не лише це викликає тривогу...
Вже на першій своїй прес- конференції у статусі секретаря РНБО Петро Порошенко пообіцяв зупинити процес закриття російських шкіл в Україні, відновити у вузах групи з російською мовою навчання, а також створити телевізійний канал і радіостанції для російськомовного населення України. Наголосивши, що політична проблема мовного чинника загострюється в суспільстві лише напередодні чергових виборів, П. Порошенко зазначив, що він координуватимемо зусилля органів влади для досягнення своєї мети. Крім того, він заявив, що «ми реально займатимемося тим, щоб... не дати ані в 2006, ані в 2009, ані в подальших роках у черговий раз розіграти карту мови, як у 1994, 1999, і як спробували це зробити в 2004 році». Секретар РНБО також глибоко переконаний в тому, що проблема забезпечення конституційних прав громадян спілкуватися мовою, якою вважають за потрібне, і навчати цією мовою своїх дітей у школах — є проблемою, у тому числі й національної безпеки держави.
Ось так. І жодного слова про рідну мову, яку за назвою своєї посади П. Порошенко також зобов’язаний «обороняти».
Парадокс полягає в тому, що як повідомили у Міністерстві освіти та науки, в Україні не закривають школи через те, що викладання в них проводиться російською мовою. Скорочення кількості шкіл із російською мовою викладання відбувається виключно через демографічні проблеми зменшення кількості школярів. Так, якщо у минулому навчальному році в Україні було 1594 школи з російською мовою викладання, то у цьому їх кількість скоротилася до 1411.
Що стосується двомовних шкіл, яких сьогодні близько 2200, і в яких навчання проводиться українською та російською мовами, то спостерігається зменшення кількості дітей, які навчаються у класах із російською мовою викладання, але це зменшення відбувається виключно за бажанням батьків. Тобто, все більше батьків висловлюють бажання, з урахуванням того, що вони живуть в Україні і подальша доля дітей пов’язана з державною мовою, щоб їхні діти навчались у класах із українською мовою викладання. У зв’язку з цим зменшується кількість дітей у класах із російською мовою викладання. У прес-службі Міносвіти також наголосили, що «все відбувається виключно згідно з Конституцією і по-іншому бути не може. Ніякого адміністративного втручання ні з боку міністерства, ні на місцях у цьому питанні немає».
Очевидно, що актуалізація мовного питання — це відгомін минулорічних виборів. Нинішній Президент не наполягає на одержавленні російської мови, натомість вважає за необхідне, щоб державні службовці могли надавати послуги громадянам державною та мовою національної меншини, яка компактно проживає на окремій території України. Іншими словами, Президент не вважає за необхідне надавати російській мові виключне становище, а виступає за рівність усіх мов національних меншин. Та не зважаючи на це, мовне питання має усі шанси перетворитися у «камінь спотикання» для нинішньої влади. Із одного боку, дедалі більше стає зрозумілим, що «багатовекторна» мовна політика себе вичерпала, а з другого — неготовність нової влади чітко й недвозначно окреслити мовні пріоритети, викликає збурення громадськості.
Серйозний мовний урок суспільству дав Майдан. Жоден із тих, хто у листопаді- грудні минулого року стояв на Хрещатику та майдані Незалежності, не відчував мовного дискомфорту. Майдан переконливо довів, що в Україні не існує проблеми спілкування, а українська є рідною для всіх, незалежно від території проживання. Майдан, можливо, був єдиним місцем в Україні, де ефективно працювали усі існуючі мовні статті Конституції.
У листопаді-грудні минулого року до голосу Майдану прислухалися...
