Роман КРИВКО народився і виріс у мальовничому селі Лука на Покутті. З юнацьких літ мріяв про військову кар’єру льотчика, однак родинне православне оточення вплинуло на подальший життєвий вибір юнака. Після закінчення Ніжинського духовного училища 1999 року його висвячують на священика. На початку 2000-х отець Роман їде до Батурина й розпочинає нелегку справу відбудови двічі зруйнованої мазепинської сповідальні — храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП. Згодом закінчує Київську православну богословську академію.
Ніколи Роман Кривко не боявся труднощів, долав їх мужньо, із неприхованим оптимізмом та енергією. Прекрасні людські чесноти, виховані батьками, допомагали життєрадісному, щирому, людяному священику реалізовувати себе у духовних та світських справах, втіливши давню мамину мрію — жити й працювати у столиці. А тут — ще й в гетьманській!
Вихований у середовищі віруючих покутчан, які щиро та ревно вшановували прадавні релігійні традиції, отець Роман не міг змиритися з тим, що на початку 2000-х рр. у славній гетьманській столиці, де здавна жив козацький дух і незбориме прагнення до свободолюбства, вони зовсім не вшановувались.
Напевно, історичний трагізм, що панував серед місцевих жителів, надовго закарбувався у їхній підсвідомості й є свідченням того, як фатальні події минулого руйнують захисний код нації, водночас, формують і загартовують незбориме бажання боротися проти несправедливості, приниження та меншовартості. Серйозний поштовх до активних дій справили розчарування та жаль, викликаний тим, що «напередодні і в день Різдва Христового, Маланки та Василя місто мовчало, ніщо й ніде не символізувало про величні православні свята, нізвідки не лунали колядки, щедрівки, веселощі...» — із сумом і розпачем згадує священик. У такій типовій для північно-східного регіону України ситуації на початку 2000-х рр. вихід був один — активними діями пробуджувати свідомість городян. І вже тоді він почав шукати організаційну форму, яка б дозволила реалізувати задумане. З Божою милістю, натхненним бажанням добротворення, мрії почали збуватися!
Саме у цей час проводились роботи з відбудови на історичному місці храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП. Її цокольне приміщення облаштовують так, щоб воно було зручним для занять, навчання та відпочинку дітей. Коли міська громада дізналась про такі наміри, сприйняла їх неоднозначно: більшість скептично поставилася до задуму, хоча з часом навколо священика почали гуртуватися однодумці, прихильники, меценати та освітяни.
ДУХОВНИЙ ДИТЯЧИЙ ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЦЕНТР
Часом заснування Духовного дитячого просвітницького центру Батурина (далі — Духовний центр) став 2008 рік — час завершення відбудови храму Покрови Пресвятої Богородиці.
Багато обмірковуючи над концепцією створення та діяльності осередку, вже тепер митрофорний протоієрей Роман Кривко, який отримав високу церковну нагороду — носіння митри від УПЦ КП і Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета, розумів, що Духовний центр мусить охопити три напрями: духовний, патріотичний, естетичний.
З цією метою перші вихованці почали ознайомлювалися з традиціями вшанування великих релігійних свят і опановувати Закон Божий. У приміщенні Духовного центру гарно облаштована сцена, де проходить багато свят. Неодноразово аматори театрального гуртка (яким, до речі, керує сам отець Роман) виступали в навчальних і мистецьких закладах Батурина та навколишніх сіл, їм аплодували у Чернігові, Коломиї, Львові та інших містах.
Вік членів Духовного центру — шкільний. Нині його відвідують діти від 8 до 17 років. Прикметно, що Духовний центр відвідують діти, батьки яких і вони самі є представниками різних конфесій міста та різного соціального статку.
Сьогодні педагогічний колектив установи складається зі священика та трьох педагогів. Кожен із них веде свій напрям та всі разом виконують просвітницьку місію центра під гаслом: «Пізнай світ із Богом в душі та з Україною в серці!».
Естетичний розвиток особистості є вкрай важливим у сучасних умовах. З цією метою юні батуринці опановують мистецтво писанкарства, декоративно-прикладного і художнього мистецтва, рукоділля, петриківського розпису та ще й діляться своїм досвідом із представниками дитячо-молодіжної громади міста. Вихованці Духовного центру є гарними друзями Батуринської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату, Батуринського загальноосвітнього та дошкільного навчальних закладів, із учнями та вихованцями якого проводять спільні театралізовані вистави.
БАТУРИНСЬКІ ПЛАСТУНИ
Серед нездійснених мрій митрофорного протоієрея Романа Кривка довго залишалася така, що непокоїла його гаряче серце з часів юності. Маючи армійський досвід військового вишколу, він мріяв батуринських хлопчаків та дівчат об’єднати в пластунську організацію. З Божої ласки і ця мрія здійснилася! 2012 року до 100-річчя створення «Пласту» в Україні при Духовному дитячому просвітницькому центрі Батурина започаткували новацький рух прихильників «Пласту». Наразі триває робота з реєстрації Батуринського осередку з 18 осіб.
Протягом року прихильники «Пласту» — Курінь «Батуринські «Соколи» ім. Дмитра Чечеля організували та провели чотири походи, кожен із яких мав своє ідеологічне спрямування і сприяв формуванню патріотизму, екологічної культури, вшануванню подій історичної минувшини. З неприхованою радістю, хоч і випадково, зустрілась із батуринськими пластунами під час Хресної ходи 28 липня 2013 року в Києві і вкотре переконалася, що ці діти — майбутнє України. В їхніх юних серцях — незламний дух, непохитна віра та щира любов до своєї Церкви, Мови, Культури, Історії. Саме такими й виховує їх духовний наставник та вчитель.
ВИХОВАНЦІ — ПРО ОТЦЯ РОМАНА
Тепла, щира розмова відбулася у мене з вихованцями Духовного дитячого просвітницького центру Батурина погожого літнього вечора. Хоча час минав швидко, але захоплені зустріччю школярі довго та навперебій хотіли відповісти на запитання: «Що для них є Духовний центр і за що вони так палко і гаряче шанують свого Духовного вчителя?»
Найперше і найголовніше, — це відсутність упередженого добору до вікової, конфесійної, соціальної приналежності дітей міста. Місіонерська роль митрофорного протоієрея Романа Кривка в Батурині полягає не лише у згуртуванні молодого покоління батуринців на засадах патріотизму, естетичного виховання та духовного відродження, а й пробудження суспільного інтересу до традицій православного та історичного минулого.
Приклад його священицької та просвітницької діяльності — це взірець активного носія православної об’єднавчої ідеї й виклик інертному та байдужому ставленню до суспільних проблем, які мають місце в нинішньому українському суспільстві, та в молодіжному середовищі, зокрема. Спілкуючись із отцем Романом, переконуєшся в цьому особисто.
