В контексті аналізу виборів другого туру щодо поразки Ю. Тимошенко такі політики, як О. Ляшко, В. Яворівський звинувачують у ній В. Ющенка. Впевнена, що в другому турі виборці самостійно й свідомо робили свій вибір, а не тому, що Л. Кравчук і Д. Павличко агітували, щоб голосували за Ю. Тимошенко. Бо ні Л. Кравчук, ані Д. Павличко не є моральними авторитетами. Павличко, наприклад, ніколи не боровся за ідеали України.
Ось що він писав за радянської влади:«І на Схід дивились галичани.
На Москву дививсь в надії Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!
Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині».
І які рядки виходили з-під його пера в часи незалежної України: «Хай бачить він, лакей з природи,
Як виправляються хребти,
Як валяться Кремлівські сходи,
Що він по них навчивсь повзти».
Якби в другому турі виборці, що голосували в першому проти Януковича і Тимошенко, проголосували проти обох — це і був би ще один крок до укріплення демократії.
А ось Л. Кравчук на передачі «Велика політика» в ніч виборів запевняв аудиторію, що ті 20 відсотків, які добрала Ю. Тимошенко в другому турі, це його заслуга як довіреної особи. Це, на мою думку, зовсім не так.
Прислухатися, можливо, треба було до звернень І. Юхновського, Філарета, Л. Лук’яненка, який 27 років був у в’язниці за незалежну Україну (саме тоді Д. Павличко «повзав по Кремлівських сходах», а Л. Кравчук бомбував український народ комуністичною ідеологією). Суспільство здатне розпізнати своїх «героїв».
Ті закиди на адресу В. Ющенка за поразку Ю. Тимошенко є не що інше, як намагання звільнитися від його присутності в політиці як опонента. Але в нього є не тільки перспектива — в нього є позитивна, світла ретроспектива, яка у жодного з попередніх президентів відсутня.
В. Ющенко — це символ відродження української нації, її ідентичності, гідності. І скільки б не намагалися його опоненти зменшити його питому вагу в політиці, вона є найбільша й найцінніша.
Прорахунки в роботі В. Ющенка — це наслідок відсутності команди його однодумців. На Майдан позбігалися (мова не йде про народ) кар’єристи і не чисті на совість так звані політики, які використали В. Ющенка, Майдан і виборців як засіб для своєї кар’єри та свого збагачення.
Президент Ющенко був кордоном перед зазіханнями Росії на суверенітет нашої держави. Розуміючи це, російська влада доклала максимум зусиль, щоб невілювати авторитет України в очах світової спільноти, дискредитувати президента в очах українського суспільства. РФ у цьому напрямі не зупиниться і буде надалі продовжувати чорну пропаганду для розбрату нашого народу, щоб послабити його спротив зовнішнім викликам.
Якщо так станеться, що В. Ющенко на майбутніх виборах не приведе команду своїх однодумців до ВР, це не буде означати, що він недостойний політик, адже «на поле чести не многолюдно».
пенсіонерка, Житомир
