У «Дні» № 46 за 2003 рік надруковано статтю Олега Медвєдєва «Де моя половина? За мотивами парламентських слухань з проблем української мови».
Я згоден з усіма висновками автора. Але чомусь ЗМІ як Росії, так і України майже не висвітлюють те, що більш як 100 років тому російський історик Сергій Соловйов попереджав, що політика «обрусения инородцев» нічого доброго Росії не дасть, що дійсно і сталося. Росія, витрачаючи сили й кошти на русифікацію українців, приносить шкоду слов’янству, даремно сварить два слов’янські народи. Кому це вигідно? У Росії досить своїх проблем. По-перше, частка неслов’янського населення в Росії значно більша, ніж в Україні, а слов’янське населення швидко старіє й вимирає. По-друге, у Росії три говори, з яких південноросійський дуже нагадує український суржик, та безліч місцевих говірок. Тобто, у Росії на величезних теренах різні діалекти російської мови, на які впливають мови автохтонних народів та емігрантів з інших країн.
На погіршення знання російської мови в Росії, особливо літературної, вплинуло те, що за останні 17 років значна частина її носіїв виїхала з СРСР та Росії. За цей час у Росію приїхало понад 10 мільйонів людей, які не володіли російською мовою або володіли погано. А хіба добре знають російську мову п’ять мільйонів дітей Росії, які є безпритульними, або чиї батьки безробітні чи алкоголіки? Але замість того, щоб покращити знання російської мови в Росії, деякі сили в Росії та їхні послідовники в Україні протидіють вивченню й впровадженню в життя однієї з кращих мов світу — української. Ці сили не захищають право людини на вивчення української мови в Україні та Росії. Нічого доброго з такої антиукраїнської політики для російської мови не було, немає й не буде. Це лише хибні розрахунки в політичній боротьбі.
Вважаю, що всі, хто діє супроти вивчення (особливо в Криму) і впровадження української мови в Україні та Росії, діють проти слов’янства й людства, бо кожна мова, кожна культура, кожна нація потрібні на цій землі. Українофоби повинні знати, що вони і слов’янофоби, і русофоби.
Гадаю, що більшість із тих, хто діє проти української мови й культури, не знають, навіщо це робиться, хто їх підтримує й фінансує, з якою метою і на чию користь.
