Історично склалося так, що в світі є поневолені народи і пануючі над ними національні держави. Природно, що політична еліта цих народів виробляє відповідну національну ідеологію. Націоналізм як ідеологія поневолених народів відстоює право цих народів бути господарями на своїй землі, а право панувати над ними захищає ідеологія шовінізму. Основне завдання націоналізму — національне визволення, і тому ніде в світі цей рух не претендував на світове панування. Проте політична еліта панівних націй постійно демонструє такі претензії. Прикладом тому є російський комунізм як найагресивніший різновид шовінізму, німецький фашизм, а також сионізм як ідеологія начебто Богом обраного народу. Вони прикриваються національним патріотизмом і тому роблять ці народи заручниками своїх авантюр. Приклад цьому — авантюризм Гітлера. Бо сутність фашизму не в методах, а в цілях.
Таким чином, на національному ѓрунті борються два напрямки ідеології — ідеологія пануючих (шовінізм, фашизм, сіонізм) та ідеологія поневолених народів (націоналізм).
Цікавий факт: російський комунізм визнавав національно-визвольні рухи патріотичними рухами в усьому світі, окрім Росії. В Росії це називалося бандитизмом. Найбільше дісталось українцям, яких ще й сьогодні неокомуністи, та і соціалісти, називають не інакше як нацистами, фашистами, бандитами, терористами. При цьому знають, що шовіністи ближче до фашизму, бо в них одна мета — панування над народами. Знають, але свідомо брешуть. Бо знають — за шовінізмом ховаються російські політики (всі без винятку патріоти?), за націоналізмом в основному українські (всі без винятку зрадники?), а за сіонізмом єврейські (всі без винятку жертви?). Такого й Бог не міг придумати, бо сотворив людей на диво різними.
