Останнім часом пожвавилися контакти білоруської опозиції з українською громадськістю. Добрим фоном для цих контактів є сам факт білоруської присутності у зоні АТО. Звичайно, є й такі етнічні білоруси, які воюють проти України. Але приємно, що водночас є білоруські побратими, які героїчно воюють на нашому боці. Саме про таких хлопців ми поспілкувалися з керівником незареєстрованої білоруської партії «Свабода» Сяргеєм Висоцкі.
«ЗА «ДНР» ВОЮЮТЬ БІЛОРУСЬКІ «СОВКИ», А НА УКРАЇНСЬКОМУ БОЦІ — БІЛОРУСЬКІ ПАТРІОТИ-ІДЕАЛІСТИ»
«Наші хлопці воюють за Україну і нерідко гинуть за неї. Не так давно в АТО загинув боєць із позивним «Кент». Воював, може, й тому, що у нього мама українка... Але ж він був громадянином Білорусі, та й батько у нього білорус. А ще ми поховали Алєся Черкашина з Берестейщини... Убили хлопця під Донецьком, а поховали в рідному Бресті. Друзі чекали, що на похорон приїде український консул, але не дочекалися... Ми добиваємося належного ставлення до наших хлопців, які приїхали допомагати українським братам. Коли Україні допомога не потрібна, то треба про це сказати публічно. Адже вони воюють, ризикуючи своїм життям, водночас не мають жодних соціальних гарантій. Для більшості з них оформлення «виду на проживання» є великою проблемою», — скаржиться Сяргей. «За «ДНР» воюють білоруські «совки», а на українському боці — білоруські патріоти-ідеалісти. Вони об’єднані у тактичну групу «Білорусь» — у складі батальйону «ДУК», — розповідає Висоцкі. Користуючись нагодою, хочу подякувати керівництву «Правого сектора», який узяв на себе місію об’єднання білоруських патріотів. До речі, організатор тактичної групи «Білорусь» також загинув — незадовго до загибелі Алєся Черкашина. Дехто з білорусів воює тепер у складі «Азову», дехто — в батальйоні ОУН. До речі, і Васіль Парфянков, член нашої партії «Свабода», воював на сході, був кілька разів поранений, перебував у госпіталі. До речі, він і в Білорусі був ув’язнений тривалий час, потім вийшов на волю і приїхав сюди. Відверто скажу: я не в захваті від того, що члени нашої партії воюють. Бо ми, все-таки, політична організація, а не військова. По-друге, є багато справ і в самій Білорусі. Але це свідомий вибір людини... Варто ще згадати «Якуба Хмару», який деякий час очолював тактичну групу «Білорусь». Це дуже молода людина. Та й взагалі, білоруси, які воюють на Донбасі, — не старші 25 років. Хочу підкреслити, що «Якуб Хмара» (як ви, мабуть, зрозуміли — це позивний бійця) також зарекомендував себе як мужня людина. Усього на українському боці в зоні АТО воює 150 — 200 білорусів. Росіян трохи більше. Але ж нас лише дев’ять мільйонів, а росіян — 140! Тож у процентному відношенні білоруси виглядають більш небайдужими і більш проукраїнськими. Взагалі, варто нагадати, що за Україну воюють переважно грузини, чеченці й білоруси. Нам прикро, що в українських ЗМІ рідко згадують білорусів, які воюють в АТО». За даними МВС України, розповідає чоловік, у зоні АТО вже загинули 20 білорусів із тих, хто отримав громадянство чи «вид на проживання». А були ж і незареєстровані.
«БІЛОРУСЬКІ КОЗАКИ» ПРОЙШЛИ ВИШКІЛЬНІ ТАБОРИ У РІЗНИХ ОБЛАСТЯХ, І НЕМАЛО З НИХ ВОЮЄ НА ДОНБАСІ»
Щодо проросійських сил у Білорусі Сяргей розповідає: «Міцні позиції має так звана «Русская партия». Тепер вона часто діє автономно, за сценарієм Кремля, ігноруючи самого президента. Найпотужніші сили Росії сконцентровані в силових структурах, в РПЦ та ЗМІ. Так звані білоруські козаки пройшли вишкільні табори у різних областях, і немало з них воює на Донбасі. Різке посилення імперських структур почалося після призначення керівником РПЦ у Білорусі єпископа Павла з Рязані. Павел замінив клір вихідцями з Росії. Був узятий курс на організацію священиками юнацьких бойових центрів спільно з козачими структурами. У кожній області були організовані центри «бойової й православної підготовки». Юнаків вербують із багатодітних і антисоціальних сімей...»
«ДУЖЕ ВАЖЛИВИМ Є УТВОРЕННЯ АЛЬЯНСУ БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКИХ НАЦІЙ»
«Дуже важливим для білорусів є утворення Альянсу балто-чорноморських націй, — переходить до позитиву Сяргей. — Документ підписали політичні партії, громадські організації, окремі авторитетні люди — із Грузії, Литви, Білорусі... Латвія поки не ризикнула підписати через потужний тиск Росії, але в цілому латиші підтримують Альянс. Я, зі свого боку, всіляко сприяю контактам між українським і польським патріотичним середовищем. Навіть бачу в цьому свою політичну місію. У Польщі складна ситуація; якщо хтось думає, що в Україні позиції ФСБ дуже міцні, а в Польщі — все в порядку, той дуже помиляється. Там може ні з того ні з сього виникнути нікому не відомий інформаційний канал, який день у день розповідатиме про «Волинську різню», показуватиме найодіозніші репортажі. Керівник такого каналу підозріло швидко стає мільйонером, купує яхту і дім на Мальдівах... Поки відповідні служби починають розбиратися, — адже там демократія, і всі процедури витримують, — тут уже відкривають якийсь інший антиукраїнський канал... І так далі. І все ж, я вірю, що наші зусилля в напрямі утворення Альянсу балто-чорноморських націй були недаремними, і позитивний результат рано чи пізно буде».
