Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Настав час повернути рідну мову

8 липня, 2000 - 00:00

Добридень, шановна редакціє «Дня»!

Прочитав надруковані у вашій газеті статті про українську мову. Їхня суть — коли люди розбагатіють, тоді й будуть розмовляти українською мовою. Українцям, у яких за 340 років забрали рідну мову, час згадати: «...те, що забрав в нас лютий ворог, вже повернути час настав».

Яничарство в нас насаджувалось довгими роками, тепер треба, аби керівники держави підтримали мову українців, бо рідна мати, рідна мова й Батьківщина не продаються за гроші чи посади.

Коли наші діти вступають до інституту, там їх попереджують, що краще розмовляти російською, бо можна й не вступити. У транспорті чи в магазині тебе можуть висміяти за те, що говориш українською. А кому поскаржитися, якщо чиновники — «духовні варяги»? Те ж саме, на мою думку, стосується і наших футболістів, яким все одно за кого грати.

Інколи по телебаченню Молдови показують українські концерти — які прекрасні пісні й танці, хоча виконавці живуть не в Україні.

Ще про мову. Грузинська мова була у великій пошані не тільки в Грузії, а і в Росії. Нехай би хто посмів посміятися з неї.

З повагою, Іван ІВАНЮК, Роздільна, Одеська обл.

Становище української мови в Україні є справді надзвичайно кепським. Триста років панування Москви і витіснення «малоросійського діалекту» призвело практично до повного її зникнення на більшій частині України. Московська пропаганда і імперська ідеологія, яка досі має можливість існувати в нашій державі, призвели до того, що на більшій території нашої держави українці соромляться відроджувати рідну мову і культуру, бо в цьому випадку можна бути звинуваченим у націоналізмі, вузьколобості, безкультурності та інших гріхах.

Якщо шлях до відродження не буде підкріплений законодавчо, наша мова може перетворитися на мертву (на зразок латині), якою практично ніхто не розмовлятиме (як це вже є в нашій столиці), вже в найближчі десятиліття.

Що стосується російської поп-музики, то справа, на мій погляд, вирішується досить просто. Як відомо, абсолютна більшість пісень так званих московських естрадних «зірок» є плагіатом, у цивілізованих країнах як оригінал не визнається (не видається) і їх виконання є порушенням авторських прав. Якщо наші законодавці приймуть відповідний закон, спрямований на те, щоб в Україні виконувалися тільки ті пісні, авторські права на які зафіксовані в основних міжнародних організаціях з захисту цих прав, користь буде всім (і нашій естраді), а наша держава тільки покращить свій імідж в очах міжнародного співтовариства.

Андрій КОЛЯСА, Інтернет-читач

Газета: 
Рубрика: