Скинувши ідолів минулого, ми зводимо нових ідолів: Свободи, Демократії, знов освячуємо ідола Власності. Але проста зміна ідолів ні до чого не призводить, важлива реальність, яку ми вкладаємо в символ ідола (його понятійну матрицю). Люди, які розпалювали багаття інквізиції, в той же час повторювали як гасло: «Христос — це любов!» Є і протилежні приклади: «шведський соціалізм», виробничі відносини в комуністичному Китаї. Як сказав великий Ден: «Не є важливим колір кішки, важливо щоб вона ловила мишей».
Нам треба знайти українську ідею, тобто пізнавальну матрицю, що дозволяє освоїти нашу сьогоднішню реальність, зробити нашу практику ефективною. Але більше значення має те, чи повіримо ми в неї. Лише віра дозволила перейти стародавнім євреям Йордан і завоювати землю обітовану.
Обираючи дорогу в наше майбутнє, ми повинні задумуватися над питанням із кінофільму «Покаяння»: «Чи ця дорога веде до Храму? А навіщо така дорога, яка не веде до Храму?»
