Своєму маленькому сину я пояснюю, що гратися не можна з двома речами: із сірниками і з грошима. Оскільки надто вже серйозні це речі, і ставитися до них треба бережно, обережно і уважно. Події в українській економіці останньої декади квітня 2005 року наводять на думку, що подібні прописні істини нинішня державна влада абсолютно забула. Бог із ними, із сірниками — перші особи країни, наскільки мені відомо, не прихильники куріння, — але гроші… Тим більше, в масштабі всієї України… Зміцнення національної грошової одиниці довільними методами, яке ми всі спостерігаємо, нагадує занурення хворого з підвищеною температурою в крижану ванну. Температура знизиться, але що буде з хворим?
Звичайно ж, немає жодних сумнівів, що економіку країни треба зміцнювати та підтримувати, в тому числі й вольовими діями державної влади. Однак немає сумнівів і в тому, що кроки ці мають бути розумними та здійснюватися після зваженого аналізу всіх наслідків, з урахуванням всіх плюсів і мінусів, і аналіз цей найкраще доручати досвідченим фахівцям. Я дуже поважаю нашого прем’єр-міністра, але хочу відзначити, що вона не є великим фахівцем у банківській справі, тому більше довіри викликають побоювання міністра економіки Сергія Терьохіна, що різке і довільне зміцнення позиції гривні може призвести до паніки на депозитному валютному ринку. Як сказав один із банківських дилерів: «Усі експортери в шоку. Може статися дестабілізація ринку». Підприємства сьогодні змушені терміново продавати долари, побоюючись, що за кілька днів їх втрати від курсових різниць ще більше збільшаться. Щоправда, поки що катастрофічні прогнози не виправдалися, але й часу пройшло ще не так багато. Економічні процеси мають деяку затримку у часі (люфт), і ми можемо зіткнутися з реальними проблемами в кінці травня — на початку червня цього року. Прем’єр заявляє, що криза у сфері реалізації нафтопродуктів уроздріб в Україні закінчилася, а переговори з керівниками та власниками компаній «ТНК-ВР» і «Лукойл» проходили важко, але закінчилися нормально і конструктивно. Що ж, візьмемо калькулятор і порахуємо. Бензин коштував 2,90 грн при курсі 5,3 грн. за долар. Зараз коштує 2,99 грн. при курсі 5,0 грн. за долар (цифри приблизні, але суті справи не міняють). Рахуємо: було 2,90/5,3 грн./дол. = 0,547; стало 2,99/5,0 грн./дол. = 0,598. Разом, внаслідок «досягнень» з регулювання курсу долара відносно гривні бензинові королі отримали додатковий «навар» близько 9%. Так про що ж «домовилися»?
Парадоксально: шляхом сильного валютного струсу і напруження експортно-імпортного балансу дати в черговий раз заробити олігархам бензинового ринку, яких так красномовно критикує уряд. Коли я стояв і слухав промови «помаранчевих революціонерів» на Майдані, такого не обіцяли.
Однак декларованого зниження цін так і не сталося, не відбувається і здешевлення імпортних товарів у роздрібній торгівлі. Економіка — не та сфера, де простим указом можна виправити загальний напрям розвитку. Тут все дуже тісно і щільно взаємопов’язане, і довільне вторгнення з боку держави неминуче спричиняє ланцюг збоїв і криз. Регулює економіку тільки ринок, а все інше — ігри, причому аж ніяк не безпечні. Так що, більше професіоналізму, товариші!
