Цього тижня державу на ім’я Україна згадували в Німеччині, Лівії, Іраку... Чи то через пересічних українців, чи то через посадових осіб. А ще деякі наші співвітчизники пожинали плоди культурної політики держави та аналізували, що ж воно буде далі. Якою ж сьогодні постає Україна на міжнародній арені — в оцінках наших експертів.
Валентина КИРИЛОВА, директор видавництва Соломії Павличко «Основи»:
— Найкраще, що сталося в моєму видавничому житті останнім часом, — це поява унікальної «Енциклопедії постмодернізму» в українському перекладі. Сигнальний примірник з’явився напередодні мого від’їзду на Міжнародну Франкфуртську книжкову виставку, що додало мені снаги. І незважаючи на те, що останній тиждень я провела поза межами України, її тяжко обійти увагою, згадуючи про хороше та погане. Найбільше позитивне враження залишилося від масштабів проведених заходів в рамках «Росія — почесний гість Франкфуртської виставки». Трьома рядками не обійтися, але глобальна культурна політика російського президента та уряду просто шокувала. Вочевидь, слово «культурна» тут зайве, це просто політика — масштабна й далекоглядна. Зізнаюся, що мені було трохи заздрісно, хоча я щиро раділа побаченому й почутому. Що поганого побачила я у Франкфурті? Не важко здогадатися, що це був книжковий стенд дорогої моєму серцю України. Не питай, чого в мене заплакані очі... Досить давно усвідомлюю, що відповідна державна політика в Україні відсутня, але, панове урядовці, невже соромно лише мені? Чому малесенька Чорногорія чи Хорватія має гідність й національну гордість, а велика країна в центрі Європи її не має? На запитання німецьких колег про можливість участі України як почесного гостя Франкфурту, я опускаю очі. Таке могли запитати люди, які з певних причин не дісталися до українського стенду...
Сергій МАКЄЄВ, завідуючий відділом Інституту соціології:
— Минулого тижня прикрими для мене були два факти. По-перше, це ситуація з нашими українськими моряками. Іракський суд засудив капітана й старшого помічника судна «Навстар-1», яке нелегально вивозило з Іраку дизельне паливо. Екіпаж ще одного корабля (один із моряків — громадянин України) було заарештовано за перевезення великої партії наркотиків. Засмучує, що наші моряки, не зі своєї волі позбавлені флоту, але вірні своєму покликанню, потрапляють у так званий тіньовий флот. І природно, для того, щоб залишатися вірними своїй професії і добувати кошти для життя, вони ризикують своїм власним майбутнім. Такі ситуації стають буденними. І другий факт — у ході візиту нашого Президента до Лівії українська делегація зустрілася з медиками, яким було обіцяно, що держава нарешті втрутиться у практику працевлаштування наших лікарів, медсестер у цій африканській країні. Але не думаю, що потрібно чекати якихось покращань, оскільки працевлаштування було наслідком їх власних зусиль. А якщо держава почне втручатися у цей процес, то це може погіршити умови працевлаштування медиків або взагалі позбавити займаних зараз ними місць. Ну, а хороше, як завжди, шукаю у найближчому оточенні. Після тижня відсутності в Інституті соціології, я виявив, що наша справа не зупинилася. Деякі співробітники не тільки виконали те, що ми планували, а зробили навіть більше. Це вселяє у мене оптимізм.
