...Епохи міняються, але незмінним залишається негативний вплив на долі людей, які упроваджуються в релігію, збоченців віри. На сатиричних полотнах нідерландського живописця Середньовіччя Босха в спотворених звірством обличчях таких перевертнів по духу змальовано потворність їхніх озвірілих душ. Скалічивши, згубивши свої душі, вони спрямовують на шлях загибелі й душі інших. Бо ігнорування вчення Ісуса Христа про внутрішнє — сердечне — поклоніння Богові «...в дусі та істині» (Іоан. 4:24) породжує Істину, що знищує і несе душі смерть, мертву віру. Обертається і появою лукавих по духу, брехливих християн. І вже християнська церква середніх століть, як і її дохристиянська попередниця, поховавши Істину (Бога. — Бібл.) в рутині церковних обрядів, засновувала свою діяльність на обмані людей. Заробляла підлою аферою, продаючи, за твердженням церковнослужителів, відпускаючі гріхи, насправді ж нікчемні в Господніх очах індульгенції. Таємно переслідуючи злочинні цілі поневолення і пограбування народів, під маскою християнської місіонерки — просвітництва — організовувала хрестові походи. Привласнивши собі замість Бога право судити людей, оголошувала єретиками інакодумців, спалюючи їх на вогнищах. Так само інквізиція розправилася і з ректором Празького університету, священиком Яном Гусом, який мав мужність виступити проти спотворення християнської віри.
І в наші дні нерідкість фальшиві християни — лицедії. Як і в минулі часи, нещирим серцем закликаючи до Христа, вони розпинають Його своїми злими справами. ЗМІ повідомляють про чисельні факти педофілії, а також шахрайства серед священиків-лицемірів. Показують із телеекранів «святих отців», які дають благословення на пролиття людської крові і влаштовують із представниками інших конфесій криваві розбирання за сфери впливу і переділ церковного майна, втягуючи в них паству. Таких священиків, для яких Ім’я Господнє є прикриттям їхніх мерзенних справ, святитель Ігнатій (Брянчанінов) у своїй книзі «Слово про людину» називає негідниками в рясах.
Втрата духовних орієнтирів, незнання сенсу людського життя на землі, що полягає в порятунку душі, ввергає людей в безглузде здирництво земного багатства будь-якими гріховними способами: навіть із використанням з метою наживи людей і їхніх органів. Духовна деградація настає, коли єдиною відрадою в житті стають алкоголь і наркотики, що затьмарюють свідомість, і душа людини звіріє під впливом духу зла. Звідси виростають жахаючі своєю жорстокістю садизм, бандитизм, тероризм, охота на людину, вампіризм, канібалізм, некрофілія. З того ж джерела помилки — і одержимість божевільних сердець, як це було у Гітлера, невгамованим жаданням влади, що прирікає людство на озброєні конфлікти і війни.
Виходить, що не треба забувати уроків історії, які витвережують. До такої думки нас підводить, вперше видана у Нью-Йорку 1959 р. історико-релігієзнавча книга Чарльза Галленкампа «Майя. Загадка зниклої цивілізації» (М., «Наука», 1966). Автор книги — підсумовуючи катастрофічні наслідки, до яких призвела «...гармонійна єдність людини і темних сил...» (с.183) — відкриває тим самим загадку зникнення цивілізації, що жила за божевільними законами фанатичної, мертвої віри жерців-нелюдів: «...потойбічний світ... демонів зливався зі світом дійсності» (с.70); «На всьому півострові лютували війни» (с.182—183)...
І ми, які живемо вже в ХХІ столітті, маємо знати, що дія Господня щодо зрадників Господніх, які віддали свої серця під владу духу зла, у всі часи нещадна. Страшній загрозі знищення за богоборництво, що нависла вже і над сучасним світом, можуть запобігти тільки праведники. Як пообіцяв Господь Авраму: «Якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я задля них помилую все місце се. ...Не винищу задля десятьох» (Бут. 18:26, 32). Проте і десятьох тих, які перемогли в собі дух зла, вірних Богові душ, тоді не знайшлося, — «І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь...» (Бут. 19:24).
Виникає запитання: чи здатні ми, сучасні люди, зробити висновок із цих трагічних уроків історії? Бути чи не бути на землі нашій цивілізації? Відповідь на це запитання прихована в наших із вами серцях, таємницю вибору яких відає лише Творець. І хід історії людства залежить від того, чи розпинають люди Бога в своїх серцях.
