Відгук на статтю Олександра ПАЛІЯ «Національність у паспорті: добре чи погано?» («День» №№3-4 від 11-12 січня 2013 року)
Шановний автор досить об’ємно висвітлює національне становище нашої країни в минулому та сьогодні. Однак є деякі запитання щодо цього.
Варто почати розмову з того, коли та яким чином виникло питання щодо графи в паспорті «національність». Як відомо, 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову про вилучення графи «національність» із паспорта. Натомість було залишено відповідну інформацію про національність у свідоцтві про народження. 2010 року постановою Кабінету Міністрів тишком-нишком також було вилучено графу «національність» із цього документа. Таким чином ми, громадяни України, стали інкогніто. У зв’язку з цим зараз слід ставити питання не запровадження графи «національність», а її відновлення в паспорті та реєстраційних документах про народження.
При реєстрації народженої особи у відповідному посвідченні має бути графа «національність» матері й батька, а при досягненні повноліття особи питання національності вирішується особою, що отримує паспорт. Слід також надати право й на відмову від свого етнічного походження. Це має бути особиста воля людини.
Звісно, для збереження єдності народу Держава Україна повинна забезпечити абсолютну рівність у правах усіх своїх громадян незалежно від їхнього етнічного походження.
Міжетнічні непорозуміння провокуються безвідповідальними державними високопосадовцями й подібними їм політиками, яких у нас не бракує.
Іван КОГУТ, Київ
