Скидається на те, що скоро Юрія Єханурова знову покличуть, як це й було три роки тому, брати від Юлії Тимошенко кермо влади в свої руки. А якщо не його, то когось іншого, досвідченого, хто виявив себе здібним організатором, уміло застосовував на практиці свої знання. Інакше, якщо Секретаріат Президента залишить уряд у спокої, не звертатиметься до нього зі своїми застереженнями, пропозиціями, критичними зауваженнями, настануть ще гірші часи. А втім, що може бути гіршого? Високу інфляцію маємо, дорожнечу на різні товари і житлово-комунальні послуги відчуваємо, і вони ще можуть зрости, на прилавках вдосталь неякісних продуктів харчування, бо вони у нас здебільшого виготовляються без контролю. Про медичне обслуговування промовчимо, як і про становище закладів науки і культури. Он в армії після чисельних заяв про перехід на контрактову основу ті, хто погодився на такі умови, вже звільняються і переходять на цивільну службу, бо в них матеріальне забезпечення на низькому рівні.
А початок був цілком задовільний. Демократична коаліція у парламенті створила уряд на чолі з Юлією Тимошенко, почала приймати необхідні закони. Є всі умови для праці, і якби вона була добре налагоджена, то до цієї коаліції могли б приєднатися й інші розсудливі народні депутати, зокрема, з блоку Литвина. Та не так вийшло. Те, що ця коаліція стала об’єктом критики з боку політичних опонентів, не викликає подиву. Тривога почала закрадатися тоді, коли народні депутати від БЮТ і НУ-НС почали не знаходити спільної мови при обговоренні тих чи інших питань, а першочергові свої законопроекти раптом відклали у довгу шухляду. А ось в чому вони досягли успіху, так це у взаємних звинуваченнях, хто кого не підтримує. Як говориться, хто бажає працювати, той працює, кому миліше сваритися, той завжди знайде для цього причину.
Отже, в державотворчій роботі не треба покладати великі надії на різних попутників, прихильників, спільників. Бо вони мають здатність своєчасно приєднатися до того, хто набирає силу в суспільстві, приходить до влади, а при різних труднощах або за певних умов перекидаються до протилежного табору, як це було з соціалістами Олександра Мороза. Нині цей шлях обрав БЮТ, шукаючи для себе якусь вигоду. Треба мати свою потужну політичну силу. Про це говорилося ще тоді, коли Віктор Ющенко став кандидатом у Президенти. І тоді під назвою «Наша Україна» утворилася партія, але вона не зібрала до своїх лав патріотично налаштованих громадян з демократичними переконаннями, бо надала перевагу комерційним, діловим, кадровим і багатьом іншим питанням, а партійне будівництво опинилося на задвірках. Новий етап в діяльності цієї партії настане лише тоді, коли вона зробить ідеологічною, головною метою будівництво національної держави українського народу.
А що таке БЮТ? В програмі, з якою цей Блок йшов на вибори до Верховної Ради, розповідається про солідарність, справедливу владу і соціальну політику, справжнє правосуддя. Що здійснилося з цих намірів, нехай скажуть виборці. Основу цього Блоку складає партія «Батьківщина», про неї недавно згадав у бесіді з журналістом відомий політик, в минулому народний депутат Степан Хмара. Він свого часу стояв у натовпі людей і разом з усіма натхненно вигукував «Юля! Юля!», підтримував скрізь Юлію Тимошенко, потім став її однопартійцем, увійшов до керівництва «Батьківщини». Та невдовзі залишив лави партії з ідейних міркувань, назвавши її закритим акціонерним товариством з бізнесовими інтересами. Так, там є і люди патріотично налаштовані, не причетні до такої діяльності, які стали своєрідним прикриттям, виступаючи в органах масової інформації. Та чи прислуховуються до них у своїй партії? А ось те, що вони разом з ПР і комуністами ударними темпами взялися руйнувати основи української державності, видно за результатами голосування в парламенті.
Знову «помаранчеві» сили перед новим випробуванням. І його треба витримати, пройти без вагань і розчарування, твердо й сміливо. Нічого надзвичайного тут немає, іде звичайний і необхідний процес очищення. Лжепатріотизм і антинаціональні дії завжди були і будуть неприйнятними для наших громадян. А ідеї Майдану не минущі, вони й надалі будуть кликати і знаходити відповідь у людей мужніх, небайдужих, з активною життєвою позицією.
Останні події в парламенті спробували осягнути й інші депутатські фракції. Якщо для комуністів це привід позловтішатися, то блок Литвина і далі, здається, продовжує пливти в невідомому напрямі в пошуках казкового багатства — замість того, щоб пристати до якогось берега. Керівник ПР Віктор Янукович несподівано заговорив про «помаранчеву» орду», ліміт часу якої нібито закінчується. Це вже свідчення того, що він так і залишився на старих позиціях, ще з тої пори, коли змагався за пост президента.
Ці події, звичайно, позначаться на роботі нової коаліції в парламенті, коли вона буде там створена. Та ще важливіше наголосити, що політична боротьба лише тоді є виправданою, коли ставить за мету благо всіх людей, саме такий вимір тут є правильним, єдино можливим. І Президент Віктор Ющенко в цьому протистоянні діяв як лідер української нації, здатний захистити її честь і гідність, своєчасно вказати на загрози і шляхи їхнього відвернення.
Виклик з боку політичних опонентів треба зустрічати згуртовано, без розгубленості чи безпорадності.
