До міркувань, що містяться в замітці харків’янина Ю. Ковтуна «Коли іноземної лексики вживати недоречно?» («День» від 29—30 липня 2011 року), хочу додати таке.
Коли читаєш або слухаєш повідомлення наших ЗМІ, охоплює сумнів: а чи залишилися в Україні міські голови й міські державні адміністрації, чи на сьогодні скрізь функціонують мери й мерії?
Дивина: області в нас чомусь очолюють... губернатори. Судячи з того, що відбувається в державі з демократією, можна сміливо передбачити: ці територіально-адміністративні утворення таки трансформують у губернії.
Ну а Верховна Рада найближчим часом набуде статусу Сенату або Конгресу. Це неодмінно станеться у законодавчому органі, де головною дійовою особою є спікер.
За «совєцьких» часів з’явився в Україні новий тип населеного пункту — селище міського типу. Що означає та абракадабра? Туалети в них, перепрошую, розташовані в помешканнях, чи за нагальної потреби слід чимдуж бігти в найвіддаленіший куток подвір’я? Треба позбутися того неоковирного «міського типу» й називати такі населені пункти просто селищами. Утім, можливо, ще краще відмовитися й від цієї назви, а запровадити іншу — «містечко». Тоді вибудується такий ряд: хутір, село, містечко (або селище), місто.
За тих же «славетних» часів територія тодішньої Української Радянської Соціалістичної Республіки була поділена на області й райони. Як же ми маємо бути «премного благодарны родной Коммунистической партии и Советскому правительству» за те, що надали цим теренам те, чого вони не знали протягом століть свого існування! Та все ж: чи не тепліше стане вам на душі, коли кануть у Лету області, а постануть краї й землі — Волинь, Слобожанщина, Західна Галичина (центр — м. Львів), Східна Галичина (центр — м. Тернопіль), Південна Галичина (центр — м. Івано-Франківськ) тощо, а районам повернуть їхню історичну назву — повіти? Назву «райони» доцільно залишити лише територіям — частинам міст.
Щодо назви «державна адміністрація». Любі українці, та є ж чудове, дуже містке наше слово — «управа» (сільська, селищна, повітова, міська, районна (у містах), крайова, земельна). Відповідно сільський, селищний, повітовий, міський, районний (у містах), крайовий, земельний голови.
І насамкінець: на виборах глави держави ми маємо обирати не Президента, а Гетьмана. Гетьмана Української держави!
