Шановна редакціє!
Сердечно дякую за обширний матеріал, опублікований у номері за 19 березня 2008, і присвячений до дня народження Її Української Величності — Ліни Костенко. «Та звівшись над мором і тліном, стуливши пророчі вуста, стоїть невпокорена Ліна,— надія твоя золота», — написав свого часу Борис Мозолевський. Як завжди, газета «День» і цього разу виявилася на висоті, опублікувавши роздуми різних людей про творчість честі й совісті українського народу нинішнього етапу історичного розвитку, і хоча таке явище, яким є Ліна Костенко неможливо охопити й у десять разів більшою за об’ємом публікацією, багато хто переосмислить своє ставлення до новітньої української літератури, яка, маючи талант такої величини, однією строфою Її поезії дає відповідь деяким функціонерам «від культури» недавньої пори на тему «вузького прошарку», який, бачте, користується без їх височайшого «позволєнія» такою мовою...
Ще раз дякуючи на завершення, насмілююся запропонувати редакції цікаве фото Ліни Костенко, яке мені пощастило зробити після творчого вечора поетеси з львів’янами в 90-х роках.
