Шкода, що пройшли усі конкурси, оголошено переможців, затверджено монументальний образ України у Монументі до 10-ї річниці Незалежності. Шкода не тому, що цей образ створений сучасниками, зовсім ні — можливо, вперше в житті шкода, що я не художник і не скульптор. Проте кожному своє.
Та нехай образ дівчини Меланки — босої, зляканої, але нескореної, що тримає світло як символ життя, закриваючи його собою від негод на кам’яній терновій стежці — героїні «Свіччиного весілля» Івана Кочерги — у глибині душі кожного українця стане справжнім символом нашої держави, її образом на важкому шляху самоствердження і державотворення.
Можливо, якась розумна і компетентна людина прочитає ці рядки, і десь у всіма забутому і людьми, і Богом кутку Києва з’явиться маленька, у порівнянні з Монументом, статуя українки — босої і замученої, яка все-таки наперекір усім негодам пронесла світло, незважаючи ні на що, зуміла, змогла, вистояла.
