Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Ніяк не можу пов’язати наш шлях до Європи зі звільненням Юлії Тимошенко»

Чим живуть і за що вболівають жителі міста над Бугом – розповідають вінницькі експерти у традиційній рубриці «Дня».
8 листопада, 2013 - 11:16

Юлія ГРИГА, керівник громадської організації «Філософія серця»:

– Тиждень, що минув, мене стурбував, а з іншого боку – дещо збентежив міцною корпоративною солідарністю вінницьких обласних чиновників. Стурбував, бо їхня «глухота» та цинічність не має меж. А здивувала мене їхня згуртованість. От якби представники громадських організацій навчилися так захищати один одного, як вони, тоді якість життя була б абсолютно іншою.

Якщо детальніше, то, на мою думку, вінницька обласна влада ігнорує реалізацію одразу двох національних пріоритетів: антикорупційного та пріоритет розвитку громадянського суспільства. Усе, що є – паперові декларації. Тому для пересічного громадянина ці теми – порожня балаканина. Бо розуміють люди, що до дій справи так і не дійдуть. І де наша згуртованість, щоб дотиснути владу виконувати обіцянки? І хто нам винен, коли ми після медичної реформи маємо спочатку відшукати лікаря та ще й заплатити?!

Ольга БРИГА, підприємець, громадський діяч:

– Підприємницький світ знову штормить. Хоча, якщо чесно, вже давно, і дуже хочеться стабільності. Хоча б на півроку.

Так, цього тижня внесли чергові зміни до Податкового кодексу. Цього разу дозволили подавати заяву про реєстрацію платником ПДВ в електронному вигляді. Дуже хочеться протестувати реалізацію цих змін. Адже частина податківців у цьому випадку може позбутися відчутної частини свого незадекларованого прибутку за видачу свідоцтва платника ПДВ.

А доки держава думає, як глибше залізти в кишеню малому бізнесу, фінансові установи у свою чергу активно вигадують, як обібрати клієнтів. Так, Нацбанк серйозно обговорює питання неповернення депозитів клієнтам готівкою. Натомість придумує вексельну схему. Уявляю собі бабусю чи дідуся, які ледь-ледь одну кнопку на мобілці вивчили, щоб дітям у разі чого подзвонити, а їм замість грошей на ліки дали... вексель.

Цього тижня майже непомітно майнула новина про новий хакерський метод знімати гроші з карток банківських клієнтів. Між тим кілька дітей, хворих на рак, вже померло в Україні, бо з їхніх рахунків, куди перераховували кошти на операцію, вкрали гроші.

Ну і особиста втрата тижня – шкодую, що не вдалося побачити сонячне затемнення. Проте встигаю побачити маленькі перемоги: ремонтують дорогу від Бердичева до Києва, у Вінниці роблять правильні пандуси для інвалідів, будують житло, чистять придорожні насадження, організовують нові фестивалі, виставки, форуми, проводять навчання, майстер-класи, зустрічі.

Валерій СІВЕРЧУК, директор туристичного агентства «Мер-Ка-Ба»:

– У житті країни, звичайно, найбільше хвилює нині історія з поки незрозумілими перспективами підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Сподіваюся, у нашого керівництва вистачить мужності виконати всі умови, необхідні для позитивного вирішення цього надзвичайно важливого для країни і українського народу питання. Сама суть закріплення в законодавстві та менталітеті народу європейського вектора дасть в кінцевому підсумку цивілізаційний вибір, до якого наші пращури прагнули і за який боролися століттями.

На мою думку, навіть просте підписання угоди вже поступово змінюватиме ментальність наших еліт і простих громадян. У високих депутатських колах з’являться європейські принципи парламентаризму. Вірю, що залишиться в минулому масове багатостаночне кнопкодавство і перепродаж депутатів-тушок із фракції у фракцію. Наш уряд перейде з «ручного» управління економікою до створення таких правил гри на ринку, які самі б регулювали 99% відносин між його суб’єктами, були стабільними, передбачуваними, а головне – вигідними для чесних бізнесменів.

Ну а більшість простого народу потихеньку почала б частіше їздити до Європи і дивитися, як живуть прості австрійці, німці, чехи. Тоді й наші вулиці поступово стали б чистішими, на обличчях незнайомих перехожих з’являлася б усмішка, зникли б безпритульні тварини з вулиць і сироти з дитячих будинків.

Сергій СУРІН, фотохудожник:

– Минулого тижня отримав справжнiй подарунок – до Києва приїхав легендарний бас-гiтарист, свiтова зiрка сучасного джазу Маркус Мiлер. Концерт був вражаючим, музично вишуканим i залишив по собі багато приємних емоцiй. Пiсля концерту само собою виникло питання – чому в нас немає музикантiв такого статусу й рiвня чи просто людей мистецтва, чи навiть не мистецтва? Ні, талановиті, здiбні, працьовиті є. І хочеться вірити, що їх багато! Але чи знаємо ми про них, де вони можуть себе реалізувати? Навiть тi, кого чули, в бiльшостi, якщо не всi, своє iм’я зробили за кордоном. Тим часом Україні потрібні особистостi, якi вiдповiдають сучасному розвитку саме українського суспiльства.

В’ячеслав ЧУМАЧЕНКО, психолог-сексолог Вінницького сімейно-консультативного психоаналітичного кризового центру:

– Головне, що неприємно здивувало останнім часом – продаж препаратів проти гіпертонії тепер строго за рецептами. Не знаю, це у нас називається пілотним проектом чи, може, розділом ринку? Причому кардіолог не може, не має права виписати рецепта. Це щоб кількість смертей в чергах до сімейного лікаря збільшилася в багато разів чи що?!

І друге – ніяк не можу пов’язати наш шлях до Європи зі звільненням Юлії Тимошенко. І ніхто не може мені зрозуміло пояснити, чому одне обов’язково повинно залежати від іншого. Напевно, за великим рахунком цього і політики не знають...

Тетяна ЯКОВЕНКО, заслужений працівник культури України, письменниця:

– Минулого тижня мене приємно вразило суттєве розширення авіарейсів із вінницького аеропорту. Тепер вінничани літатимуть і в Москву, і в інші столиці з рідного аеропорту.

А ще порадувало рішення нашого міськвиконкому про встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку на Музейній площі у Вінниці. Цю площу відвідують дуже багато школярів і гостей міста, адже там розташовано два великі музеї – художній і краєзнавчий. І храм Божий поряд. Повз цю площу, зазвичай, вінничани та гості міста йдуть подивитися на чудовий вінницький фонтан. Отже, обов’язково заходитимуть, відпочиватимуть на зручних лавках, фотографуватимуться. Одним словом, дуже людне і разом з тим дуже затишне місце.

Максим ЗОТОВ, Вінниця
Газета: 
Рубрика: