«День» відкриває традиційну передноворічну рубрику: «Новорічна анкета», в якій, зокрема, представленим в Україні дипломатам та зарубіжним експертам ставлять чотири запитання.
1. Складіть ваш рейтинг найважливіших подій у міжнародному житті в 2008 році. Які з них, на вашу думку, мають особливе значення для українського суспільства?
2. Які українські події мали резонанс за кордоном, зокрема, у вашій країні? На вашу думку, в чому змінилась Україна та українці?
3. Які сюжети, публікації, автори «Дня» запам’яталися найбільше?
4. Що б ви побажали українцям на 2009 рік?
Марек СІВЕЦЬ, віце-президент Європейського парламенту:
1. Перше, що спадає на думку, це, звичайно, фінансова криза. Вона почалася в 2008році, але найгірше може статися 2009 року або й пізніше. Ми не можемо передбачити, як довго будемо страждати від її наслідків. Погані новини полягають у тому, що Україна переживає кризу важко, і не потрібен мікроскоп, щоб це побачити. Спад української економіки може бути дуже небезпечним. Досі українці не стали менше перейматися політиками та їхньою боротьбою за владу. Однак був період високого стабільного економічного зростання, і люди могли заробляти на життя. Якщо тепер до політичної нестабільності додасться економічна,— соціальні наслідки можуть бути катастрофічними. Я порадив би українським політикам мати це на увазі.
2. Я вважаю, минулого року не було жодних значущих новин, які б привернули світову увагу. Це свідчить про те, що в Україні не трапилося нічого дуже поганого чи дуже хорошого. На мою думку, це зовсім не погано, це означає, що все йшло своєю чергою. Звичайно, ми пам’ятаємо про міжнародну ситуацію та про боротьбу, про яку я згадував вище, але світова громадська думка вже звикла до цього. Для сторонніх спостерігачів це також є «звичною справою» в Україні. На жаль, це правда.
3. Оскільки я більшу частину часу перебуваю в Брюсселі, то не читаю «День» регулярно, лишень коли буваю в Україні. Таким чином, мені важко говорити про певні проекти чи матеріали. Однак я дуже ціную інтернет-версію, особливо англійську, бо моя українська недосконала. Англійська Інтернет-версія — це фантастичний шлях до спілкування із зовнішнім світом, людьми, зацікавленими в сучасній Україні. Це дуже ефективний інструмент для того, щоб впливати на громадську думку за кордоном. Я великий шанувальник інтернету, ось чому мені так подобається ця ідея.
4. Час свят завжди дуже особливий. Ми зачиняємо наші двері, залишаючи за ними щоденні клопоти та турботи, щоб у мирі та радості святкувати разом з нашими родинами та коханими. Я бажаю всім моїм українським друзям відчути цю святкову атмосферу. Я бажаю їм багато щастя, успіху та більше приводів для свят у новому році.
Юрій КИЛИМНИК, кандидат філософських наук, Київ:
1. В історії України 2008 рік став ще одним роком нереалізованих можливостей влади, яка не забезпечує населенню нормального рівня життя, гідних умов людського існування й розвитку. Я також запам’ятаю його як рік найвищої (понад 80%) недовіри громадян України до державної влади. На превеликий жаль, вона демонструє, що неспроможна діяти ефективно, щоб організувати всю систему життєзабезпечення української держави. При глибокому розгляді причин цього неминуче схиляєшся до висновку: такий стан справ зумовлено тим, що в нашій країні грубо порушується основоположний державотворчий принцип розподілу влад, закріплений у ст. 6 Конституції України. Спостережливий читач добре знає, хто, передусім, в цьому винний. Він також бачить: державна влада є інструментом, на якому можуть грати тільки неабиякі виконавці, бо інструмент цей не лише складний і примхливий, але й спокусливий. Підступні властивості державної влади були помічені ще за сивої давнини. Відтоді ведуться й пошуки протидії, стримуючих умов і факторів — із тим, щоб те позитивне, що може привнести влада в організацію державного і суспільного життя, не було перекреслене її негативними властивостями.
Та й зараз провідні політологи вводять у свої монографії розділи, присвячені приборканню влади. Щоправда, декому з правителів це не до вподоби. І не дивно — недарма в народі кажуть: «Хто любить мед, не завжди полюбляє бджіл». Зрозуміти фундаментальну цінність ідеї розмежування владних повноважень необхідно всім. Все це є, з одного боку, земною необхідністю, без якої ні держава, ні суспільство, ні людина не можуть обійтись, а з другого — умовою їхнього нормального існування і подальшого цивілізованого розвитку. А от в історії світу цей рік для мене залишиться як рік демонстрації великої сили та могутності Китаю. Незважаючи на жахливий землетрус в одній з китайських провінцій, що спричинив численні людські жертви та матеріальні втрати, китайці не лише спромоглися вистояти. Вони ще й на небаченому досі рівні провели Олімпіаду-2008, на якій вперше в історії здобули загальнокомандну перемогу. Хіба це не переконливий доказ того, чого насправді люди можуть досягти при належному рівні управління? Погане ж управління спричинило світову фінансову, економічну, гуманітарну кризи, що зараз відбуваються в світі. І давайте говорити про це прямо.
2. Легше написати десять газетних матеріалів, ніж рейтинг подій року. Такий перелік не матиме нічого точного, крім перебільшень. Автор, звісно, поважає істину, але сумнів мене виховує.
3. Ми можемо жити без друзів, але не без газет. Правда, кожен газетний випуск ще потрібно вміти читати. Думається, маю право стверджувати: протягом 2008 року не було такого номера «Дня», де б я не міг про щось цікаве, нове дізнатися. Вважаю своїм приємним обов’язком висловити щиру вдячність головному редактору газети пані Ларисі Івшиній, усьому редакційному колективу за значний внесок у збагачення інтелекту читачів. «День» спонукає до постійної інформаційної ненаситності; хоча він має багато й інших чеснот. Тож нехай наша газета й надалі залишається невичерпним джерелом людського пізнання!
4. Киянин. Маю дві вищі освіти. Кандидат філософських наук з майже тридцятирічним стажем. Автор понад 660 друкованих робіт у книжках, брошурах, журналах і газетах. Лауреат літературного конкурсу «Український герой», який організували газета «День» і львівське видавництво «Кальварія». Захоплююся колекціонуванням неписаних законів життя, цінних висловлювань, корисних для людини в її мандрівці життєвими дорогами.
Моя мрія — побачити в центрі Києва встановлений пам’ятник видатному українському кіноактору, режисеру, сценаристу Івану Миколайчуку. Цей красивий, статний, з проникливими очима актор міг «переграти» всіх на знімальному майданчику. Ось як захоплено про цього блискучого самородка відгукувався кінорежисер Сергій Параджанов: «Я не знаю більш національного, більш народного генія». І. Миколайчук знявся у 34 фільмах, більшість з яких увійшли до золотої колекції українського кіно, написав 9 сценаріїв, був режисером двох стрічок, до чотирьох підібрав музику. А «Тіні забутих предків», де він зіграв роль Івана Палійчука, тріумфально пройшлися по всьому світу. За підрахунками Наталки Позняк-Хоменко, фільм здобув 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні, увійшов до двадцятки найкращих фільмів усіх часів і народів. Такому позаздрить будь-яка з найбагатших культур світу.
Чому б, скажімо, поважному часопису «День» не виступити ініціатором всенародного збору коштів (усього по одній гривні від людини) на спорудження в столиці пам’ятника митцю Івану Миколайчуку, чий особистий внесок у розвиток національної самосвідомості, культури, кіномистецтва не має собі рівних? В успішності такого культурологічного проекту (за умови належної його презентації) я переконаний. Тож, повірте, не лише одній редакції шанованого всеукраїнського видання, яке може стати організатором справді святої справи,— буде, буде цікаво.
Дорогі шанувальники «Дня»! Звертаючись до вас, хочу ось що порекомендувати: коли зможете, знайдіть і прочитайте бестселлер Андрія Котлярова «Освобождение от зависимости, или Школа успешного выбора» (М.: Издательство Института психотерапии, 2005). У книжці систематизовано й викладено у дохідливій формі те, що стосується вибору. Вона дає уявлення про способи вибору того, що для людини є найкращим. Вона допомагає цими способами оволодіти. Ця моя порада зумовлюється тим, що вибір кожного з нас супроводжує усюди і в усьому. Але як часто ми даємо маху ще при виборі цілі.
Правильного вам вибору в 2009 році! З Новорічним святом і Різдвом Христовим усіх вас, друзі!
Мартін РАЙЗЕР, директор Світового банку в справах України, Білорусі та Молдови:
1. 2008 рік запам’ятається, принаймні для мене, як рік, подібний до «американських гірок»: у першій половині року спостерігалося роздування величезного «пузиря» на світових фінансових та товарних ринках; у другій половині року він почав здуватися зі швидкістю та економічними наслідками, які ще не всі проявилися. Нам ще треба оцінити вплив цих наслідків на життя людей.
Що стосується мене особисто, то найбільше запам’яталося те, що мій старший син поїхав додому, щоб завершити своє навчання за кордоном. Через це я почуваюся старішим.
2. Мені здається, що вони були занадто збуджуючими. Сподіваюся, у 2009 році все трохи заспокоїться, охолоне.
3. Україна має живу та цікаву пресу. Газета «День» — це одне з кращих джерел об’єктивної інформації про економічний та соціальний розвиток. У цей складний, з погляду економіки, час я сподіваюся, що «День» продовжуватиме радувати своїх постійних читачів і залучатиме нових, як в Україні, так і за кордоном.
4. Це німецький афоризм: «Чесність живе найдовше» (Ehrlichkeit waehrt am laengsten).
Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій:
Рік, що минає, залишає більше запитань, ніж відповідей для України в цілому, та кожному громадянину зокрема. Що робити? Що чекати від 2009 року? Наскільки серйозними будуть наслідки світової кризи для країни?
На мою думку, 2008 рік можна назвати роком втрачених можливостей. Це стосується як внутрішньої, так і зовнішньої політики.
Стосовно внутрішньої політики:
1. «Загубили» спробу виплат заощаджень в Ощадбанку.
2. Не змогли створити ефективну працюючу коаліцію у Верховній Раді.
3. Не відбулось об’єднання ПР та БЮТ, що могло стати першим важливим кроком для подолання штучного розколу країни на схід та захід.
4. Новорічні подарунки від НБУ та його голови правління В.Стельмаха. Таку політику Національного банку я назвав би політикою «фінансового» геноциду проти українських громадян.
Головна причина полягає в політичній війні, яка ведеться з 2005 року. Страшенно розчарував черговий раз Президент Ющенко. Таки потрібно переходити до парламентської форми правління з двопалатним парламентом, щоб нівелювати посаду Президента, здобуття якої дає індульгенцію на будь-які вчинки, навіть якщо вони завдають шкоди інтересам країни та громадян.
Стосовно зовнішньої політики:
1. Повністю провалено європейський напрямок. Це стосується насамперед ЄС. А про НАТО вже й незручно навіть згадувати.
2. Стосунки з Росією зіпсовані.
3. Проблеми з Румунією стосовно о. Зміїний.
4. Це далеко неповний перелік «здобутків»...
І в цій сфері не обійшлось без «вияснення» стосунків та бажання бути обраним на другий термін. Сумно...
Сподіваюсь, що у наступному році здоровий глузд таки переможе. Бо навіть не хочеться коментувати та згадувати заяви щодо «підняття» всієї України проти уряду. Хто? Навіщо? Яка кінцева мета? Розвалити країну? Може вже настав час думати про громадян, про Україну, а не свої особисті та вузькопартійні інтереси (скоріше, корпоративні інтереси). Приклад у всьому світі, та й наших сусідів, показує, що політики об’єднуються, йдуть назустріч громадянам, народ згуртовується і всі разом намагаються боротись з негативними наслідками світової кризи. А у нас все, як завжди, тобто навпаки.
Хочу вірити, що український народ черговий раз продемонструє мудрість, зрілість, на відміну від політиків. І 2009 рік стане роком порозуміння, спільної мети, спільної праці задля України.
Всім добра, щастя та злагоди в сім’ях та країні!
Ярослав КОВАЛЬЧУК, студент факультету романсько-германських мов Національного університету «Острозька академія»:
1. Для України 2008 рік виявився досить важким, і це аж ніяк не пов’язано з тим, що він був високосним. Перманентна політична криза, недієздатність коаліції, постійне вправляння у силі м’язів Президента і прем’єра, незбагненні кулуарні домовленості та віртуозні маневри провідних політичних сил цього року стали основними передумовами виникнення економічної нестабільності у час, коли всі сили потрібно було об’єднати для прийняття пакету законів, покликаних зменшити негативний вплив світової економічної кризи в Україні. Як наслідок — кризові явища, які, за законами здорового глузду, мали лише «зачепити» нашу державу, стали об’єктивною реальністю вже сьогодні.
Рік, що минає, у світі пройшов під знаком цієї ж кризи, яка спричинила економічну лихоманку не в одній країні, охопивши величезні простори від Європи до Північної та Латинської Америки. А ще він запам’ятався військовим конфліктом на території Грузії, закінченням виборчої кампанії у США та рекордним падінням цін на нафту.
2. На першому місці у номінації «Подія року» для мене стало обрання Президентом США першого афроамериканця Барака Обами; на другому — конфлікт у Грузії, який показав серйозність великоімперських амбіцій Росії та її наміру не випускати з орбіти свого впливу країни колишнього соцтабору, на кшталт Грузії та України. Бронзову сходинку в моєму особистому рейтингу подій став розпуск Президентом України парламенту, який фактично так і не відбувся, та перерозподіл політичних сил у парламенті, що відбувся з обранням Володимира Литвина черговий раз спікером.
3. На мою думку, 2008 рік став знаковим для «Дня», оскільки саме цього року в Україні з загальнонаціональним розмахом пройшли заходи з відзначення 75-х роковин Голодомору в Україні, на яких було вшановано пам’ять мільйонів невинних жертв штучно створеного голоду 1932 — 1933 років. Саме «День» розпочав обговорення проблеми Голодомору в українському суспільстві та звернув увагу громадськості на цілий пласт української історії, яка десятки років замовчувалася та перекручувалася ідейними натхненниками комуністичного режиму. Відзначення річниці на загальнодержавному рівні стало своєрідною перемогою газети, «вінцем» більш ніж десятирічної боротьби «Дня» за вшанування пам’яті невинних жертв примусової колективізації в Україні.
У наступному році я хотів би побажати авторам «Дня» натхнення та невичерпного резерву тем, професійне висвітлення кожної з яких ставало б ще однією цеглиною у побудові громадянського суспільства в Україні.
4. Я хотів би побажати всім українцям у наступному році благополуччя та економічної стабільності в державі, сімейної злагоди і здоров’я. Бажаю, щоб фінансові кризи оминали нас стороною, а політики стали справжніми представниками інтересів народу і робили все для покращення життя своїх громадян. Нехай 2009 рік принесе українському народу побільше оптимізму і впевненості в своїх силах, оскільки саме народ, а не окремо взяті політики творять державу.
