Із поступовим настанням осені, що традиційно асоціюється із завмиранням природи, дивним чином активізується суспільно-культурне життя. Пожовтіле листя обіцяє безліч прем’єр, подій, концертів і вибухів творчості.
Володимир ЯНКОВИЙ, головний редактор газети «Київський політехнік» Київського політехнічного університету:
— Днями виповнилося 110 років із дня заснування Київського політехнічного інституту. Можна трохи зазирнути в історію його виникнення. В середині XIX століття постала дуже велика проблема — нестача фахівців інженерного профілю. Тих фахівців, яких готували Київський університет ім. святого Володимира, Новоросійський технологічний інститут в Одесі, не вистачало. Виникла ідея створити у Києві технічне училище. І врешті-решт 25 листопада 1896 року на приватній квартирі Льва Бродського, видатного цукрозаводчика, відбулася нарада, в якій взяли участь професори університету ім. Святого Володимира та передова еліта того часу. Вони прийняли рішення про створення Політехнічного інституту. Й у липні 1898 року цар Микола II підписав указ про створення трьох політехнічних інститутів: Варшавського, Санкт-Петербурзького та Київського, а 31 серпня 1898 року відбулось урочисте відкриття Київського політехнічного інституту. Перший набір студентів складав 360 осіб. У КПІ було організовано чотири відділення: механічне, хімічне, сільськогосподарське та інженерне (будівельне). Зараз в інституті вже 29 факультетів різного профілю і навчається майже 40 000 студентів. Підготовку фахівців в КПІ веде понад 10 000 співробітників, з них 2500 викладачів. В 30-х роках від КПІ відділилося багато факультетів, було створено окремі інститути. Минулого року КПІ отримав найвищий рейтинг в Європі за вимогами ЮНЕСКО як вищий навчальний заклад. Наш університет отримав статус дослідницького університету, тепер він найбільш прийнятний у освітянському середовищі. Дуже багато західних університетів працюють саме у цьому напрямку, саме за типом дослідницького університету.
Наталя АФОНЧИНА, координатор Mercury-fest:
— 12 вересня в Харкові виступить гурт Queen. Чутка про це пройшла ще на початку літа. Звичайно, це фантастична новина і весь київський фан-клуб уж готується до масового виїзду в Харків. Фонд Олени Франчук, до речі, навіть обіцяв їм моральну підтримку. Харківський фан-клуб, звичайно ж, зараз дуже активно готується до цієї події. І не тільки до цієї. Щороку ми проводимо Mercury-fest. Цього року він відбудеться вже вшосте. Перший ми провели ще 2003 року. Тоді все вийшло доволі спонтанно, не всі гурти грали пісні групи Queen, але за результатами ми зрозуміли, що людям це подобається. Потім ми, звичайно, удосконалювали фест, розвивали його. І з кожним роком «квінівська» частина ставала все більшою й більшою. Зараз на Mercury-fest — тільки пісні Queen. А останні роки ми ще й урізноманітнили програму. У нас виступив струнний квартет і хор, які виконали «Богемську рапсодію». Цього року буде також танцювальна частина.
Мета фестивалю — привернути увагу молоді до розвитку позитивної рок-культури, стимулювати інтерес до історії рок-музики, підвищити загальний культурний рівень. Можна сказати, що Mercury-fest став поштовхом до проведення цілої серії «іменних» фестивалів. Можливо, подібні заходи були і до нашого фестивалю, але фан-клубів насправді безліч і всі вони були розрізнені. Масового руху не було. І саме після першого Mercury-fest через півроку з’явився наш відомий Київський рок-клуб, почали масово організовуватися фестивалі, присвячені Джиммі Моррісону (Morrison-fest), Дженіс Джоплін (Janis Joplin-fest), Джону Леннону (Lennon-fest). Зараз уже навіть складно порахувати, скільки таких фестивалів проводиться за рік. Мабуть, десятки. Молодь цим займається. Вони до цього не байдужі — і це чудово!
Наталка ЛІСОВА, веб-дизайнер:
— На День незалежності ми з друзями вирішили відмежувати себе від військового параду на Хрещатику й відпочити подалі від столиці. Який відпочинок може бути серед танків? Все-таки військова техніка не налаштовує на душевний спокій. Отже — гори, Боржава. З погодою пощастило — лише раз дощило, зате потім над Боржавською полониною перекинулися аж дві веселки. З приємного — в горах якраз закінчується сезон чорниці й починається сезон брусниці, а в лісах повно білих грибів і лисичок.
Ягоди — одне з основних літніх джерел заробітку для місцевого люду, тому тут ця справа добре налагоджена: людей сюди подекуди вивозять машинами і вони спеціальними грабельками збирають ягоди. Неприємно лише, що інколи поміж кущиків чорниці валяються пластикові пляшки. Шкода, що не весь місцевий люд усвідомлює, яке то щастя — жити у мирі та дружбі з природою, і залишає по собі сміття — така от подяка за ягоди, гриби, воду... Є такі й серед туристів, але все-таки у своїй більшості вони свідомі. Гори такого не пробачають, як і вирубку лісів, видобування каміння з берегів гірських річок. Потрібно не забувати, що ти в гостях, — і тоді Карпати тебе приймуть гостинно і привітно. Зухвало мірятися силою з Природою!
Ще серед приємних моментів особисто для мене — початок осені. Пора, коли в місто повертається життя: виставки, театральні вистави, концерти, книжкові форуми...
