Перипетії двотижневої боротьби за керівні крісла у Верховній Раді не залишили байдужими наших читачів, у яких починає складатися своя думка про новообраний парламент. Але харків’янин О. Турчак, ділячись враженнями про перші тижні роботи ВР, не намагається перекласти всю відповідальність на депутатів, справедливо зазначаючи, що обирали-то їх ми з вами.
Початок роботи нової Верховної Ради засмучує. Стільки часу пройшло після виборів — а про справи ніхто і не думає, довгий час тривала боротьба за керівні крісла. Дві найбільші фракції нашого парламенту, які мають практично однакові програми, протягом двох тижнів не могли поділити портфелі. Депутати, які називають себе реформаторами, намагалися об’єднатися з противниками реформ, лише б обійти свого сусіда, також реформатора.
Деякі читачі «Дня» волають до морального обов’язку депутатів, нагадують про їхню відповідальність перед виборцями. На мою думку, це — даремна праця! Хіба може моральне обличчя депутатів бути вищим за моральне обличчя виборців?
Подивiмося на себе. Голосуючи на виборах, ми мало цікавимося діловими якостями кандидата, тільки б він голосно кричав і лаяв владу. Надто сильне у нас прагнення знайти політичного лідера-месію, який один виведе країну з кризи, звiльнивши нас від важкої праці з реформування суспільства. Політичні акції ми проводимо або за наказом адміністрації, або за гроші. Ми за боротьбу з корупцією, але якщо олігарх, який має проблеми із законом, заплатить нам по 20 гривень, ми вийдемо на Хрещатик із транспарантами і будемо вимагати його звільнення. Тому ми заслужили такий парламент. Або, кажучи більш популярно, «маємо те, що маємо».
