У наш складний час, коли на лікарів «вішають» відповідальність за все і вся, пов’язане зі станом здоров’я нації, приємно чути слова людської подяки за лікарську чутливість, за турботу та за професіоналізм. Це, в першу чергу, є свідченням морального здоров’я суспільства.
Таке свідчення надійшло з міста Борислав, що на Львівщині, від колишньої вчительки української мови та літератури Богдани Мирки. У листі до редакції вона пише: «Київського професора-нейрохірурга Квасницького Миколу Васильовича я та вся моя родина називатимемо моїм рятівником. Саме він своєю вправною рукою видалив у мене пухлину зі спинного мозку.
Моя подяка цій людині є безмежною. Я з кожним днем втрачала рухливість, а лікарі розводили руками: всі аналізи були, як у здорової людини. Мене охоплював розпач.
На щастя, на моєму шляху доля поставила лікаря Грищука Я. І., який направив мене в Київ на консультацію до професора Квасницького. Професор провів пальцем по моїх нерухомих ногах і одразу встановив діагноз, додавши, що негайно потрібна операція.
Коли я прокинулася після операції, він сказав: «Ви щаслива людина, бо вскочили на сходинку останнього вагона».
Так, щаслива, бо хоч і дуже повільно, проте повертаюсь до активного життя, наче дитина, наново роблю перші кроки. Я зачудована високим професіоналізмом цього Лікаря від Бога. Крім того, Микола Васильович приємна, доступна людина, переконливі слова якого також мають лікувальну силу.
Я та мої рідні низько вклоняємося перед моїм рятівником, якого тепер ми називаємо нашим Миколою Чудотворцем».
