До справи арештів у Львові в червні 1877 року (подав доктор Іван Карпинець). Під такою назвою, що винесенна у підзаголовок, у Віснику НТШ за 1932 рік д-р Іван Карпинець надрукував донесення львівської поліції до Галицького намісництва, знайдене ним у львівському архіві.
Іван Карпинець (1898 — 1954) — це український історик, дослідник УГА, у повоєнний час викладав латинську і німецьку мови в інститутах Львова. Його іменем названо вулицю у Львові.
Сьогодні читачам нашої газети я пропоную свій переклад цього донесення та залишаю передмову Івана Карпинця у тодішньому звучанні української мови.
Нижче подаю донесення львівської поліції дo Галицького намісництва з 14.06.1877 р. в справі арештувань, які вона в тім часі перевела у Львові. З українського громадянства попали в тюрму Ів. Франко, М.Павлик, Остап Терлецький і кількох інших. Се арештування, якого епілогом був знаний в Галичині перший соціялістичний процес, мало далекосягле значіння спеціально для Франка, бо відобрало йому можність зробити кар’єру в шкільництві й кинуло його на важку дорогу життя з письменницької праці. Хоч про ці події маємо вже досить докладні відомості, передовсім в спомині Ів. Франка про Остапа Терлецького (Записки Н.Т.Ш. з 1902, 50 том) і в праці В.Левицького п.з. «Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині», то все-таки незнане дотепер донесення поліції до намісництва дає можність усталити з цілою певністю деякі факти й відчути, в якім напрямку йшли тоді змагання офіціяльних чинників в Галичині.
Іван Карпинець
Висока президіє ц.-к. намісництва!
Вдалося мені викрити й арештувати другого дня ц.м. (червня 1877 року. — М.П.) Михайла Котурницького, емісара «Міжнародного товариства робітників», а також Болеслава Лимавовського, агента того самого товариства, поляка за походженням, який вже кілька літ мешкає у Львові. Котурницький, за спостереженнями, проведеними ц.-к органами поліції, часто спілкувався з Лимановським і Августом Скерлє, управителем друкарні «Gazety Narodowej», директором «Gwiazdy» і членом товариства місцевих друкарських складачів «Ognisko», який мав великий вплив на місцевих робітників. З письмових матеріалів, відібраних від емісара Котурницького, стало між іншим відомо, що Котурницький мав таємні стосунки і мав їх ще нав’язати з Яном Веліховським, службовцем кредитного земського закладу, та Іваном Мандичевським, студентом-русином, Гугоном Врублевським із Кракова, Едмундом Бжезинським, слухачем медицини, та Йосифом Завішою, слухачем політехніки, обидва з Відня.
БУДИНОК КРАЙОВОГО СУДУ У ЛЬВОВІ, ДЕ СУДИЛИ ІВАНА ФРАНКА. ФОТО XIX СТОЛІТТЯ
На підставі відібраних від Мандичевського листів, відбулися обшуки в Івана Франка, студента-русина, й Олександра Заячківського, бурсака греко-католицької семінарії і слухача 4-го року теології. Матеріали, відібрані під час цих обшуків, вказують, мабуть, на розгалужений зв’язок між студентами-русинами в таємних цілях. Усіх трьох вищеназваних, які обвинувачуються (хоч без прямих доказів) в участі злочинної соціалістичної пропаганди, ув’язнено, а Михайла Павлика, відомого ще з останнього соціалістичного процесу, студента-русина, який так само, як і три вищеназвані, обвинувачується без прямих доказів у тій самій пропаганді, залишено як хворого у лікарні. Віденська поліція, на основі даних звідси вказівок й адреси, ув’язнила у Відні Едмунда Бжезинського, при цьому знайшла компрометуючі його матеріали, так само ув’язнено Станіслава Барабаша, Йосифа Завішу, політехніка, й Фелікса Сельського, слухача медицини, які листувалися з Драгомановим з Женеви.
Загалом із конфіскованих листів, заміток, брошур і книжок виявилося: Котурницький, поляк з роду, який віз із собою кілька центнерів книжок і брошур соціалістичного і революційного змісту, головно російською та українською мовами, є емісаром «Міжнародного товариства робітників» російського відділу і належить до соціалістично-революційної партії. Болеслав Лимановський є агентом того самого товариства, належить, як сам признався, до соціалістів, визнає засади комуни. Має таємні стосунки з якимсь В.Рапацьким (псевдонім) у Варшаві, який зв’язаний із Врублевським, відомим із постання паризької комуни. Той самий Рапацький висловлюється, між іншим, що соціалістична справа чинить поступ теж у Польськім королівстві і що польські націоналісти вже прихильнішим оком дивляться на той рух своїх побратимів (росіян). Лимановський виїжджав у березні ц.р. зі Львова до Варшави у справі соціалістичної пропаганди.
Спеціальне доручення до місцевих студентів-русинів мав Котурницький від Михайла Петровича Драгоманова, головного диригента соціалістичного руху серед русинів на Україні та в Галичині. Зв’язок між Києвом і Львовом перебуває в його руках у Женеві. Тут мушу зазначити, що Драгоманов після втрати професури в Київському університеті і до часу, поки постійно замешкав у Швейцарії, постарався детально й всебічно познайомитися з тутешнім краєм і руським людом. Познайомився з усіма відомими людьми серед русинів, був у 1875 році на з’їзді товариства імені М.Качковського у Галичі, бував у товариствах «Академический Кружок» і «Просвіта», на публічній лекції Огоновського на тутешньому університеті, відвідав Північну Угорщину і взагалі познайомився з дуже багатьма особами в цьому краю, зокрема зі студентами-русинами.
В одному листі, написаному по-російськи, надіслав Драгоманов Котурницькому російський паспорт, виданий на прізвище Сави Лєпєцкіна, комісованого солдата, й обіцяє йому вислати якісь друковані матеріали, як тільки вони будуть готові в друкарні «Cooperative». Далі пише: «Чи не могли би Ви дати по три екземпляри Чернишевського у Львові особі nomine Іван Мандичевський, до якого напишете лист на університет студентові, а в тому листі назначите йому видачу. П-к (напевно, Павлик) у лікарні. М-й Вам покаже, кого з русинів буде потрібно. Там зараз в «Акад. Кружку’ верх взяла знову партія Дячківського — думаю, що не надовго. Це наука за бездіяльність тамтешнім радикалам, які дуже сильно засмутилися».
Далі пише, що з газет довідався про арешт якихось нігілістів Вільського і Мацелінського, отже просить, щоб Котурницький приватне довідався про детальніші подробиці у цій справі, а саме, чи Вільський і Мацелінський є русинами.
Щодо агітаційної діяльності Котурницького, висловлюється йому вкінці Драгоманов, що взаємний інтерес вимагає, «щоб польський соціалізм почав там з відкритої заяви, що його метою ні в якому разі не буде відбудова старої Польщі у межах до 1772 року, хай навіть соціалістичної, а тільки організація польського селянина на польській землі разом з українськими соціалістами, які організовують свого селянина на своїй землі. Якщо Ви скажете це відразу — посипиться тоді до Вас вся тамтешня інтелігенція, і лише тоді Вам удасться пустити міцне коріння на цілком свіжій ниві. В усіх випадках аж до такої заяви русини будуть скоса поглядати на Вас і навіть будуть побоюватися зробити Вам дрібні послуги».
Другий лист Драгоманова, запечатаний і без адреси, Котурницький мав віддати ще не відомій особі. Той лист, написаний по-українськи, кидає дуже ясне світло на спосіб і характер соціалістичної агітації, яку мали намір запровадити між руським людом у Галичині, Угорщині та на Буковині.
З газет, вилучених у тутешніх студентів-русинів, виявляється, що Фелікс (Щасний) Сельський у Відні став на чолі руху між тамтешніми студентами, якого ув’язнила ц.-к. дирекція поліції у Відні. Крім того, виявилося, що соціалістичний рух, зовсім наближений до нігілізму, розвинувся серед селян у Косові та його околицях, де сестра Михайла Павлика, тутешнього студента, дуже запопадливо працює, поширюючи між людьми заборонені книжки і співанки (пісні) нігілістичного змісту, а також емісари в одежі священника снують між селянським людом, пропагуючи засади нігілізму. Іван Франко в Лолині, де часто перебував у священника Рошкевича, теж поширював подібну нігілістичну агітацію, Отже, з різних заміток видно, що ще не окреслений таємний рух виник серед русинської молоді з гімназіальних шкіл у Галичині і на початку ц.р. (1877. — М.П.) було розіслано таємну газету зі статутами до гімназії; а Заячківський, слухач теології, на допиті з приводу цієї газети твердить, що то був статут ґміни, що, звичайно, є чистісінькою брехнею. В русинській семінарії цілу зиму відбувалися нічні таємні зібрання певного кола студентів у залі № 29; влітку ц.р. Павлик у тамтешньому музеї мав для них лекцію про соціалізм. Після першого обшуку поліції у Заячківського відбулася зараз наступної ночі таємна нарада, після чого заховано всю компрометуючу кореспонденцію чи книжки. Список прізвищ слухачів, що брали участь у цьому таємному зібранні, передано також до ц.-к. крайового кримінального суду.
На кінець дозволю собі звернути особливу увагу на о. Данила Танячкевича, напевно, пароха села Закомаря Золочівського повіту, тому що, як я дізнався з певного джерела, лист попа Данила Танячкевича до Драгоманова, що був знайдений у Черепахана, був написаний якраз тим самим Танячкевичем, а не о. Танячкевичем з Волині.
Всі, хто був ув’язнений у цій справі, віддані до тутешнього ц.-к. крайового суду, і зараз проводиться дальше слідство у цій справі. Сьогодні проведено два обшуки в русинській гімназії у слухачів теології Еміля Глібовицького і Галущинського, однак безрезультатно, тому що, як признався один із них, день перед тим газети й листи невідомого змісту були спалені.
Львів, дня 14 червня 1877 року
Переклад з польської: Михайло ПАДУРА, Львів
