6 травня 2016 року виповнилося 95 років від дня народження славетної опішненської гончарки, іграшкарки, малювальниці, заслуженого майстра народної творчості України Олександри Селюченко (1921–1987).
З нагоди ювілею мисткині, а також 30-ї річниці заснування Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та 15-ї річниці заснування Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України на початку травня в Опішному відбувся Національний науковий симпозіум «Персоналії українського гончарства як маркери національної ідентичності в координатах суспільних ідеологем». У роботі триденного форуму взяли участь керамологи, етнологи, археологи, історики, мистецтвознавці, краєзнавці, музеологи — молоді дослідники й досвідчені українські вчені.
ФОТО З САЙТА BASTION.TV
Мистецькою складовою програми симпозіуму стала урочиста академія на пошанування 95-ліття Олександри Селюченко, яка відбулася в день народження майстрині. Дійство охопило низку унікальних подій, приурочених до ювілею Гончарівни. На стіні Гончарної Слави України в Музеї мистецької родини Кричевських було відкрито меморіальні дошки, що увічнили в бронзі творчі постаті Олександри Селюченко, а також Мотрони Назарчук (1911–2008) — видатної опішненської малювальниці, 105 років від дня народження якої виповниться цьогоріч. Генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, доктор історичних наук, професор Олесь Пошивайло зауважив: «Це спроба підвести певний культурний фундамент під мислення сучасників, щоб вони розуміли, що за ними стоїть величезна когорта самобутніх майстрів, які переймали своє ремесло від діда, батька, матері й таким чином виявляли свій хист, гідний представлення в найкращих музеях світу. Творчість Олександри Селюченко та Мотрони Назарчук є переконливим свідченням того, що наш народ щедро обдарований талантами».
Мистецьку спадщину ювілярок представили творчі виставки, зокрема експозиція ескізів мальовки Олександри Селюченко, доповнена орнаментами майстринь-малювальниць Опішного ХХ століття «Опішненська мальовка як ідентифікаційний код нації» (з фондів Національного архіву українського гончарства). Виставка кераміки «Мотрона Назарчук: вічність, закодована в мальовці» вперше представила творчу спадщину малювальниці з колекцій провідних українських музеїв — Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Національного музею українського народного декоративного мистецтва та Полтавського художнього музею імені Миколи Ярошенка (Галереї мистецтв).
У Меморіальному музеї-садибі гончарки Олександри Селюченко пам’ять майстрині вшановано відкриттям її глиняного погруддя. Образ Гончарівни втілив у монументальній роботі головний художник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, заслужений працівник культури України Юрко Пошивайло. Сам автор зауважив: «Творчий портрет Олександри Селюченко, втілений у скульптурі, постав на основі масиву фотографій, які збереглися. Але на всіх світлинах майстриня така різна, що я не зміг зупинитися на одному фото. Цей образ є узагальненим, збірним, у якому хтось побачить характерні риси різних періодів життя Гончарівни. Для мене, перш за все, це образ жінки, залюбленої в життя, у глину, окриленої мистецтвом і, як писав професор Леонід Сморж, одержимої керамікою»...
...Обійстя мисткині повнилося жвавим гомоном гостей, дитячим сміхом й українськими піснями — такою свою оселю Олександра Федорівна завжди любила найбільше. Відтепер відвідувачів зустрічатиме сама Гончарівна: пригорнувши теплом і гостинністю, її погляд промовляє до кожного, хто ступає на подвір’я: омийте спраглу душу чистими джерелами опішненського гончарництва!..
ГОЛОС ІЗ FACEBOOK
Про нечисть
Допис користувача Anna Levchuk (facebook-сторінка «Дня»)
Нечисть дуже полюбляє, за легендами, береги річок і озер. Нечисть — то ніякі не мавки з русавками, а милі українські родини, які вийшли на пікнік прикрашати довкілля ритуальним одноразовим пластиком.
