Цей тиждень був примітний тим, що на південь України прийшло відносне тепло після такої несподівано суворої зими. Щоправда, на зміну мінусовій температурі прийшли дощі. Вийшовши із стану зимівлі, жителі півдня зайнялися своїми звичайними справами з колишнім ентузіазмом. Про це та інше — в нашій щотижневій рубриці «Що хорошого? Що поганого?»
Юрій ОСТРОВЕРШЕНКО, поет, публіцист, журналіст:
— Минулого тижня офіційно обійняв посаду керівника Одеської обласної організації Асоціації письменників України. Структура, яку очолює Юрій Андрухович, з’явилася і в нас. Тепер усі думки про те, як розвивати Асоціацію в Одеському регіоні. Адже наша область багата літературними талантами. Саме потенційні можливості наших публіцистів — головна сила Одещини. Багато людей пишуть велику й малу прозу. Є, звичайно, і графомани. Але, кажучи відверто, сьогоднішній графоман завтра може стати талантом. Будитимемо в них літературний запал.
Був дуже здивований і в хорошому, і в поганому розуміннях новим для мене відкриттям — письменником Михайлом Єлізаровим. Народжений на території України, Михайло Єлізаров володіє дуже потужним літературним талантом. Торік він став володарем російського букера за твір «Бібліотекар». Я частково згоден із тими критиками, які називають його новим Гоголем. Разом із тим, прочитавши його інтерв’ю, був здивований його імперськими симпатіями і нарочитою проросійськістю. Адже в його російськомовних творах дуже видно цей український ѓрунт. І навіть у мові. Власне, як і в Гоголя. Але з іншого боку, талант є талант.
Марина ФЕДЕСКУ, лікар санаторного комплексу «Куяльник»:
— Дуже неприємною новиною для співробітників санаторного комплексу «Куяльник» стало те, що вчені прийшли до висновку, що Куяльницький лиман вмирає. Такий результат чергового круглого столу, присвяченого проблемі пересихання Куяльницького лиману. Ні в кого не залишається сумнівів: якщо не вжити термінових заходів, лиману загрожує зникнення. Це унікальне місце не лише на карті України, але й усієї Європи. Вже майже 200 років тут працює оздоровниця, що була відома на весь пострадянський простір.
Попередній аналіз ситуації показує, що лиман виснажує сукупність трьох чинників — багатолітня засуха, люди, які створили у верхів’ї лиману багаточисельні озерця і ставки, а також підприємці, які незаконно видобувають у басейні Куяльника пісок. Я вважаю, що лише спільними зусиллями міста та області можна вирішити це питання. На сьогодні потрібно, аби правоохоронні органи в Іванівському, Комінтернівському районах, і природоохоронна прокуратура в тому числі, почали виконувати свою роботу не лише з охорони природи, але й за фактом незаконної підприємницької діяльності — незаконного видобування піску, що вбиває лиман.
Едуард ФРОНТ, керівник експедиторської компанії:
— На тижні вперше після снігопаду їздив дорогами східного напрямку. Те, на що перетворилися дороги після зими, — просто жах. Адже експедитори і всі ті, хто зав’язаний на логістичних схемах, просто втрачають на цьому гроші. Причому великі гроші. Керівництво нашої країни, напевно, не розуміє, що саме дороги дають транзитній державі його силу. Адже Україна — транзитна держава. Мої іноземні колеги, коли ми зустрічаємося з ними тут, не розуміють, чому в європейській країні така африканська ситуація на дорогах. У Німеччині, наприклад, на ремонт доріг після зими держава виділила понад сотню мільярдів євро. І це не тому, що в цій країні багато грошей. Просто гроші цієї країни безпосередньо залежать від стану доріг. І там це — аксіома. До речі, в результаті зимових снігопадів два головні мости Одеської області, що пов’язують українське придунав’я з іншою частиною країни, перебувають у стані, близькому до аварійного. І як із цієї ситуації збирається виходити держава? Ми стільки говоримо про включення України до системи міжнародних транспортних коридорів та інтеграцію в ЄС, що таких доріг не повинно бути в принципі.
З іншого боку, не може не радувати той факт, що вантажоперероблюючі можливості Одеських морських транспортних підприємств не лише не впали, а навіть виросли. І це на тлі кризи! Робота портів — це не лише прибутки для великих експедиторських і логістичних структур.
Олена ВАЩЕНКО, програміст:
— Відчула, що криза йде. Позаминулого року у вересні вирішила вкласти трохи грошей в акції. Розосередила фінанси по різних групах. За два тижні грянула криза — акції впали. Вирішила, що не варто забирати гроші, а краще почекати й не фіксувати провал. Десь чотири місяці тому побачила, що мій пакет вирівнявся із внесками. А поточного тижня зростання склало 35% у порівнянні з внеском. Щоправда, не знаю, що буде далі. Поки вирішую, що з цим робити. На жаль, наша економіка дуже залежить від політики. Але все-таки фіксуватися в готівку не буду — почекаю. Я за вдачею не спекулянт, а інвестор.
Віктор ВЕЛИЧКО, лікар:
— Я з моєю сім’єю вже чотири роки у вихідні провожу час на іподромі. За цей час полюбив коней всією душею. Більше того, скажу, що з появою в моєму житті цих тварин мій психологічний настрій змінився. Дуже непокоїть той факт, що наш знаменитий Одеський іподром став центром тяжіння для рейдерів. Два тижні тому іподром горів. Дивом коней врятували. А на тижні правоохоронці повідомили, що пожежа виникла в результаті підпалу. Нічого дивного в цьому немає. Вся справа у високій вартості землі. Це приблизно 0 млн. Керівництво іподрому весь час відбивається від загарбань. За останні 20 років понад чверть землі була віддана під забудову. Але на цьому претензії на величезну територію не закінчилися. Керівництво іподрому навіть найняло приватну охорону. Цілу добу четверо осіб обходять територію по периметру. Але, як виявилося, сторожі перед захопленнями безсилі. Останні два вторгнення на землю іподрому сталися в лютому. Тоді невідомі зламали огорожу й спробували загнати сюди будівельну техніку. Що буде далі — невідомо.
Дмитро ПРОЦЕНКО, підприємець промислового ринку «Авангард»:
— Добре те, що долар зафіксувався начебто на зниженій позначці. Для підприємців одного з найбільших промринків Європи — це не просто важливо. Це — все! Адже всі наші торгівельні операції прив’язані до долара. І якщо долар зростає, то для нас настає час кризи. Адже на нашому промринку працює понад сто тисяч жителів Одеської області. Тепер хотілося б, аби ця тенденція якось закріпилася. І щоб без інфляції. Бо інфляція неминуче позначиться на купівельній спроможності населення. А це може бути навіть гірше, ніж зростання вартості долара.
