За останній рік схожі на колорадських жуків стрічки спершу стали символом бридких, позбавлених будь-яких принципів «тітушок», а зараз — кривавих проросійських сепаратистів на сході України. Людці, які їх чіпляють до одягу чи знарядь убивства, пояснюють, що, мовляв, є нащадками якихось славних військових традицій. Історики ж замість того, щоб розібратися, піддавшись на провокацію, заглиблюються в ратне минуле сусідньої імперії й дають суперечливі тлумачення значення тих сумнівних чорних і жовтих полосок. Мовляв, одна справа — георгіївська символіка до «більшовицького жовтневого перевороту», а інша — в період власівської, точніше гітлерівської, «Русской освободительной армии».
Утім, як нам здається, не обов’язково заглиблюватися в нетрі військової історії чи фалеристики.
Щоб збагнути всю огидність тих полосатих стрічок, досить згадати жахливі криваві єврейські погроми в Російській імперії, зокрема й на теренах, які нині входять до складу України. Саме з історією погромів, а не військової відваги, має асоціюватися теперішня так звана «георгіївська стрічка». Адже не що інше, а саме вона вирізняла в озвірілій юрбі представників організації «Союза русского народа», що понад сто років тому ставили за мету «збереження єдності Росії», «войовниче православ’я», «русифікацію» й несуть відповідальність за розпалювання ненависті до неросійських народів, антисемітизм, організацію єврейських погромів, виступи проти українського визвольного руху, зокрема вшанування Тараса Шевченка. Хрестоматійною є характеристика погромників, зроблена визначним державним діячем Сергієм Вітте: «Политические проходимцы, люди грязные по мыслям и чувствам, не имеют ни одной жизнеспособной и честной политической идеи и все свои усилия направляют на разжигание самых низких страстей дикой, темной толпы. Партия эта, находясь под крылом двуглавого орла, может произвести ужасные погромы и потрясения, но ничего, кроме отрицательного, создать не может... Она состоит из темной, дикой массы, вожаков — политических негодяев... Черносотенцы преследуют в громадном большинстве случаев цели эгоистические, самые низкие, цели желудочные и карманные. Это типы лабазников и убийц из-за угла... Черносотенцы нанимают убийц; их армия — это хулиганы самого низкого разряда... Государь возлюбил после 17 октября больше всего черносотенцев, открыто провозглашая их как первых людей Российской империи, как образцы патриотизма, как национальную гордость».
Утім, повернемося до «георгіївських стрічок».
Про справжніх прототипів теперішніх «тітушок» та нелюдів з «ЛНР» яскраво розповів Олександр Купрін в оповіданні «Гамбрінус». Перечитайте, хто не пам’ятає!
«Утром начался погром. Те люди, которые однажды, растроганные общей чистой радостью и умилением грядущего братства, шли по улицам с пением, под символами завоеванной свободы, — те же самые люди шли теперь убивать.., потому, что грязный, хитрый дьявол, живущий в каждом человеке, шептал им на ухо: «Идите. Все будет безнаказанно: запретное любопытство убийства, сладострастие насилия, власть над чужой жизнью... Настало странное время, похожее на сон человека в параличе. ...какие-то разнузданные люди в маньжурских папахах, с георгиевскими лентами в петлицях... вламывались в частные квартиры, шарили в краватях, в камодах, требовали водки, денег, гимна («Боже царя храни». — Авт.) и наполняли воздух пьяной отрыжкой».
Ось де справжні «папірєднікі» борців з Майданом і українською державністю! І зовсім некоректно вишукувати їх у військовій історії, та, надувши щоки, серйозно коментувати символіку «георгіївської стрічки», використовуючи знання допоміжної історичної дисципліни, що вивчає ордени, медалі, значки. З «георгиевскими лентами в петлицах» ходили і ходять «близнецы-братья»: погромники столітньої давнини й сепаратисти зразка 2014 року! І для одних, і для інших вони є обов’язковою складовою екіпірування. Був би погром. А єврейський, український чи польський — їм «по барабану».
