Мабуть, перше визначення явища олігархія дав давньогрецький мислитель Платон, який писав: «Псування влади призводить до зосередження значних багатств у приватних осіб, а це веде до олігархії, де владу мають тільки багаті». Характерними рисами олігархічного правління, як засвідчує світова практика, є зловживання владою, беззаконня, користолюбство, аморальність тощо. Наочний приклад: країни Латинської Америки, в яких утвердилися олігархічні режими. Саме латиноамериканським шляхом пішла, на превеликий жаль, і наша країна. Це визнав і колишній президент В. Ющенко, який у своєму виступі 29 березня 2003 року заявив, що в Україні «головними розпорядниками суспільних і природних ресурсів стали олігархи і кланова номенклатура».
Процес творення олігархії в Україні розпочався з приходом до влади Л. Кучми 1994 року. Сформувалася вона внаслідок специфічної української приватизації, яка за своїми ознаками була наскрізь шахрайською, клановою й антисоціальною. Про її шахрайський характер говорить те, що вона здійснювалася здебільшого двома шляхами: через штучне доведення підприємств до банкрутства чи нерентабельності та через передачу державних пакетів акцій у власність певним особам. Переважна більшість підприємств була приватизована поза законом і за безцінь. Кошти, що були сплачені за них, у десятки, а то й сотні разів були менші, ніж їхня реальна вартість.
Про їх кланову сутність свідчить те, що найпривабливіші підприємства здебільшого опинилися в руках високих посадовців або наближених до них осіб на основі спеціальних рішень урядів або ФДМ. І у нас розбагатіла, як зазначає відомий український письменних і народний депутат В. Яворівський, лише номенклатура «...через систему зв’язків, знайомств і важелі впливу».
Отже, під прикриттям так званих ринкових реформ у нас відбулося небачене в історії великомасштабне пограбування цілого народу, і ми прийшли від номенклатурного радянського соціалізму до олігархічного капіталізму, який за своєю суттю виявися не кращим за свого попередника, а в багатьох випадках ще й гіршим, — йдеться про соціально-економічну сферу.
Зрощення влади і великого капіталу почалося 1998 році. Хрещеним батьком олігархії в Україні став Л. Кучма, який, усупереч Основному Закону, в якому в ст. 1 визначено, що Україна — демократична, правова, соціальна держава, — побудував олігархічну, яка є найбільш несправедливим видом державного устрою.
І саме олігархія є головним джерелом усіх бід сучасної України.
Змінюються уряди й президенти, але в житті країни і людей все залишається незмінним. І це тому, що за одним кланом приходять інші, у яких одна мета — збагачення.
При цьому не мають жодного значення прізвища прем’єр-міністрів, президентів, оскільки вони виконують і віддзеркалюють волю свого оточення, що їх фінансує й годує.
І доки в країні пануватиме олігархія, доти Україна буде економічно відсталою, соціально бідною, псевдодемократичною й аморальною державою. Про її цивілізований поступ можна лише мріяти. Це переконливо доводить світовий досвід інших країн, які мали чи мають олігархічні режими. Тому відокремлення бізнесу від влади і знищення олігархії є найактуальнішими і найважливішими завданнями, які стоять перед українським суспільством на сучасному етапі.
