Напевно, найбільш позитивним моментом для респондентів «Дня» минулого тижня була можливість відвідати безліч культурних заходів, що проте дуже характерно для осіннього сезону. Найяскравішим з них став Ukrainian Fashion Week, також варто відзначити фестиваль татуювань. Подробиці — в нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»
Олена ЛЬВОВА , редактор інформаційного відділу «Радіо Ностальжі»:
— Потішив вдалий виступ зі своїм музичним проектом в місті Рівне. А ще одна близька людина зробила мені подарунок. Наручний годинник. Для мене двічi приємно, що більшість людей звикли щось дарувати з якого-небудь приводу. Наприклад, до дня народження. А чому, власне, треба прив’язуватися до дат? Якщо для вас людина дорога — не варто чекати, щоб дарувати йому хороший настрій, який залежить не тільки від наявності матеріальних благ.
Щодо поганого. Я не сприймаю події поганими і негативними. Будь-яка проблема після її розв’язання дає досвід, який би ми не отримали, якби не думали, що проблема — це просто поставлене перед нами завдання, яке можна й треба вирішувати за допомогою правильного підходу. Він включає в себе позитивний настрій, роботу мозку і послідовність дій.
Володимир БЛИЗНЮК , музикант, аранжувальник, клавішник гурту «Таліта Кум»:
— Нещодавно їздили на гастролі з гуртом «Таліта Кум». Рано вранці виїхали на вершину, так що нам пощастило спостерігати красу світанку. Вражаюче, скажу вам, видовище. Дихається дуже легко. Повітря незрівнянне з київським — отруєним вихлопними газами нескінченних авто. Загалом, залишився задоволений поїздкою, плюс ще й виступили добре. Якісний звук на сцені, як ніщо інше, впливає на відмінний настрій.
Саме це я і можу зарахувати до негативу. Тринадцять годин поїздки на мікроавтобусі нашими дорогами — це все-таки випробування. Коротше кажучи, моя вам порада: їздити в такі вояжі на потягу. Більш стабільний і спокійний транспорт, незважаючи на свої недоліки.
Ще буквально на днях в мене згоріла звукова карта. Це була катастрофа. Спочатку дуже засмутився. Але потім, пригадавши про річну гарантію, заспокоївся. А від почуття, що подібне може повторитися, якось неспокійно на душі. Від функціонування такого роду приладів, прямо залежить моя робота. Так що ось такий не зовсім приємний аспект технічного поступу. Залежність людини від машин.
Леонід КОРЗУН , інженер:
— Тиждень і справді видався насиченим — я став дядьком. У мого брата Віктора народився син — Вовчик. Свіжоспечений батько навіть був присутній під час пологів — герой. Ну а потім ми, отоварившись шампанським, пішли кричати під вікна пологового будинку.
А ще я нещодавно зустрів надзвичайну дівчину. Вона не просто мені сподобалася. Без перебільшення можу сказати, що закохався в неї в перший же день.
А не тішать політичні події в країні. Адже невміння домовитись і працювати на благо єдиної країни, що може бути гірше?
Світлана МЕЛЬНИК , літературний критик:
— Я дуже радію з того, що цього разу мені вдалося потрапити на Ukrainian Fashion Week, тим більше, що цей рік для нашої моди ювілейний — десятий. Дуже знаковий, як на мене, вік. А нашим діячам від моди вже вдалося немало зробити за цей час. Окрім нагоди побачити найкращі творіння українських дизайнерів, є нагода ще й зустріти старих добрих друзів, поспілкуватися з ними, ну і, звичайно, познайомитися з новими людьми. Я вже мала нагоду насолодитися чудовими колекціями Лілії Пустовіт, Оксани Караванської і Вікторії Гресь. Тепер iз нетерпінням чекаю на покази нових речей від Ксені Мраченко (яка завжди створює провокативну моду), Ірини Каравай (яка завжди дуже етнічна) і Христини Гусіної (яка завжди дуже приємна й зрозуміла). Щоправда, мені дуже шкода, що я поки що не маю фінансової змоги купувати речі з колекцій наших дизайнерів. Інакше я б обов’язково підтримувала національного виробника!
Звичайно, говорити хочеться тільки про хороше, але насправді цей тиждень особисто для мене став трагічним, адже помер Анатолій Григорович Погрібний — відомий літературознавець і один із найулюбленіших моїх викладачів. Анатолій Погрібний викладав у мене історію літератури, і для мене це один із найкращих спогадів про студентські роки — було дуже цікаво, саме цікаво. Він без особливих зусіль умів робити так, щоб усі слухали його, повіткривавши роти. Він часто поволі замислено розмірковував про долі та характери героїв романів і їхнiх авторів — про їхнi часом щасливі, а часом нікудишні вдачі... Прикро, дуже прикро, що ми втратили цю людину... До речі, він був доктором філологічних наук і професором не тільки Київського національного університету, але й Українського вільного університету, що у Німеччині. Земля йому пухом...
