16 грудня уважно прочитав у «Дні» статтю «Як вижити високоякісному комунальнику серед безгрошових споживачів?» Вважаю, що ця стаття сповнена благих побажань і ніяких заходів для вирішення комунальних проблем не пропонує.
Я відпрацював у цій сфері немало років, хоч мені немає ще й сорока. Маю переконання, що нинішній Президент не володіє ситуацією в комунальній сфері, а посадові особи, що відповідають на його запитання щодо цієї галузі, не дають достовірної інформації. Майбутнє підвищення оплати комунальних послуг — то не панацея для вирішення всіх проблем у комунальному господарстві. Президента штовхають до здійснення такого кроку, переконуючи, що іншого шляху немає. Ділки комунальної сфери, природно, не хочуть розв'язання всіх комунальних проблем.
Розділимо два поняття: «комунальник» і «керівник комунальної сфери», оскільки змішування цих понять може призвести до образ і подання позовів «за образу честі і гідності». Не будучи економістом, але маючи практичний досвід, доведу, що, не підвищуючи розміру оплати комунальних послуг (вода, каналізація, тепло, газ, електрика), комунальники виживуть.
Візьмімо наш Харків: на дев'ять районів «працюють» 10 ЖЕО. Структура комунальних служб у місті така (з низу до верху): ЖЕК, ЖЕО, комунальний відділ райвиконкому, міськжитлоуправління, комунальний відділ міськвиконкому, облжитлокомунуправління. У кожному ЖЕКу працює не менше як 30 співробітників, мінімальний фонд оплати їхньої праці становить п'ять тисяч гривень, витрати на утримання будівлі, транспорту і засобів зв'язку становлять 50 тисяч гривень, а в розрізі міста, не рахуючи міськжитлоуправління, — півмільйона гривень.
Скоротивши тільки цей апарат ЖЕО, в країні можна одержати величезну суму економії грошових коштів. Можна, звичайно, заперечити, що такі заходи щодо скорочення призведуть до соціального вибуху з боку звільнених комунальних службовців. Однак це не так, із зекономлених коштів можна виплачувати їм допомоги або ранні пенсії. ЖЕКами, що залишилися без нагляду, можуть вільно керувати начальники комунальних відділів райвиконкомів, без допомоги ЖЕО та міськжилуправління.
Можна змалювати картину змін і щодо «комунальних феодалів», позбавивши їх ласого шматочка, і знайти живі гроші. Якщо Президент захоче, щоб його запам'ятали реформатором не тільки на папері, але й насправді, то управлінську реформу треба насамперед провести в комунальній сфері. Ця сфера — величезна «озонова дірка» в бюджеті держави і кишенях громадян України.
З повагою, харків'янин
